1 А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі. 2 І роздав ся зразу гук*Шум. із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли. 3 І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них. 4 І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5 Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. 6 Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. 7 Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї? 8 Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились, 9 Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї, 10 і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї, 11 Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже? 12 Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути? 13 Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались. 14 Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє. 15 Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня. 16 А єсть се, що промовив пророк Йоіл: 17 І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся; 18 і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть. 19 І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву. 20 Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний. 21 І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся. 22 Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте, 23 Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили. 24 Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї. 25 Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся. 26 Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї. 27 Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння. 28 Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм. 29 Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня. 30 Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його, 31 предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння. 32 Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки. 33 Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте. 34 Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, 35 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх. 36 Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли. 37 Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати? 38 Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа. 39 Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш. 40 І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла. 41 Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три. 42 Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах. 43 Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів. 44 І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне; 45 і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба. 46 І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця, 47 хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.