1 Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток, 2 та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів. 3 Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю? 4 Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога. 5 Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се. 6 Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали. 7 І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся. 8 Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки. 9 Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть. 10 Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її. 11 І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се. 12 Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім. 13 З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ. 14 І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.) 15 Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них. 16 Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись. 17 Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю, 18 і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю. 19 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече: 20 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього. 21 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх. 22 Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли, 23 говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли. 24 Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було. 25 Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ. 26 Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх. 27 І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей, 28 кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того. 29 Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям. 30 Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві. 31 Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів. 32 І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому. 33 Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх. 34 Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів, 35 і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити. 36 Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо. 37 Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались. 38 А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо; 39 коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам. 40 Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх. 41 Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими. 42 І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.