1 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже. 2 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання, 3 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними. 4 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи: 5 Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене. 6 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних. 7 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж. 8 Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої. 9 Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань, 10 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо. 11 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене. 12 Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка; 13 і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром. 14 Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій. 15 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї. 16 Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим. 17 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові? 18 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє! 19 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам. 20 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса. 21 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа. 22 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї; 23 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї. 24 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа. 25 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла, 26 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами. 27 Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию. 28 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря. 29 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї. 30 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.