1 Коли бачити меш вола братового чи барана, що блукає, так не покинеш їх; на всякий раз вернеш їх братові твому. 2 Коли ж брат твій не близько, чи не знаєш його, так прилучиш до господарства твого, і будуть вони в тебе, покіль шукати ме брат твій; тодї вернеш йому. 3 Так само зробиш з ослом його, і так само зробиш з одежею його, і так само зробиш з усїм, що пропаде в брата твого, а ти знайдеш. Не можна тобі задержувати. 4 Як побачиш осла братового чи вола, що впаде на дорозї, так не покинеш їх; на всякий раз мусиш помогти йому підняти. 5 Жінка нехай не з'одягається як чоловік, а чоловікові не подоба вдягатись у жіночу одїж: се бо гидота перед Господом, Богом твоїм, коли хто се чинить. 6 Коли трапиться тобі по дорозї пташе гнїздо, на якому дереві чи на землї, з пташенятами чи з яйцями, і мати седить на пташенятах чи на яйцях, не бери матері з маленькими. 7 Мусиш коньче пустити матїр, а дїток можна тобі взяти собі; щоб тобі було добре і довго жив ти на сьвітї. 8 Як будувати меш нову домівку, так зроби на криші ворінки, щоб не навести крові на домівку, коли хто з неї впаде. 9 Не засївати меш виноградника твого двома насїннями; щоб плід насїння, що ти посїяв, і вроджай виноградника не були, за кару, присьвячені сьвятинї. 10 Не будеш орати волом і ослом укупі. 11 Не носити меш одежини, зробленої з двох не однаких тканин, вовняної і льняної разом. 12 Кутаси мусиш поробити собі на чотирох кіньцях покривала твого, що накидаєш на себе. 13 Коли чоловік возьме жінку і, ввійшовши до неї, зненавидить її, 14 І дасть причину, щоб люде говорили ледачі речі про неї, і роспускати ме про неї недобру славу, і казати ме: Узяв я сю женьщину й приступив до неї та не знайшов у неї ознак дївування, 15 Тодї батько дївицї і мати її винесуть ознаки дївування її в царину, до громадських мужів міста того, 16 І скаже дївчин батько громадським мужам: Оддав я дочку за сього чоловіка, а він зненавидїв її. 17 І се дав він причину, щоб люде говорили про неї ледачі речі, сказавши: Не знайшов я в твоєї дочки ознак дївування. Так ось вам ознаки дївування моєї дочки. І вони розгорнуть плахту перед громадськими мужами міста. 18 Тодї громадські мужі міста того візьмуть чоловіка та й скарають його; 19 І наложять на його сто секлїв срібла пенї, та й оддадуть їх батькові дївчини за те, що той пустив недобру славу про дїву Ізраїльську. І мусить вона бути жінкою йому; неможна йому одіслати її поки жити буде. 20 А коли буде правда, і не знайдуть в дївицї ознак дївування, 21 Тодї виведуть дївицю до входу в батькову домівку, і люде міста її побють її каміннєм, щоб умерла; бо вона, блудуючи в батьківському дому, зробила соромне дїло в Ізраїлї. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. 22 Коли спіймає хто чоловіка, що лежить із мужньою жоною, так обом смерть, чоловікові, що лежав із жінкою, й жіньцї. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. 23 Коли дївуюча дївка буде засватаною, та стріне її чоловік в містї та й лежати ме з нею, 24 Так виведете обох до воріт міста сього, та й побєте їх каміннєм, так що помруть: дївку за те, що не кричала в містї, чоловіка за те, що він упокорив жінку свого ближнього. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. 25 Коли ж у полї зустріне чоловік заручену дївку та вхопить її і ляже з нею, то такий чоловік, що лежав з нею, один умре. 26 А з дївкою нїчого не чинити меш: нема на дївцї смертного гріха; се бо така сама справа, як коли чоловік стане проти свого ближнього та й вбє його. 27 Бо стрів її в полї; заручена дївка кричала, та нїкому було рятувати її. 28 Коли чоловік зустріне дївуючу дївку незаручену, та вхопить її і зляжеться з нею, і спіймають їх, 29 Тодї чоловік, що злігся з нею, оддасть батькові дївки пятьдесять секлїв срібла, і вона мусить бути йому жінкою, за те, що він упокорив її; не можна йому відослати її, поки він жити ме: 30 Нїкому не можна брати жінки батькової, і не можна відкривати краю одежі батькової.