1 Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї. 2 І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. 3 Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї. 4 І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон. 5 І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних. 6 А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними. 7 І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон. 8 І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові. 9 Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою. 10 Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського. 11 І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось. 12 Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його. 13 Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено. 14 Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона. 15 Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати. 16 Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну. 17 Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному. 18 Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. 19 Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій. 20 І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих. 21 І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув. 22 І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих. 23 Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними. 24 І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те зʼясувати. 25 І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові. 26 Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один. 27 І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних. 28 Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові. 29 Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї. 30 Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча. 31 І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми. 32 Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло. 33 Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею. 34 Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних. 35 І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах. 36 І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу. 37 Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його. 38 І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий? 39 Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти. 40 Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду. 41 Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою. 42 І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию. 43 І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою. 44 Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій. 45 І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*Египецьке слово: Спаситель сьвіта., і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського†По египецьки Ан, старе імя міста Гелїополїс, недалеко від теперішного Каїро.. І знявсь Йосиф над Египтом. 46 І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій. 47 Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями. 48 І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї. 49 І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч. 50 В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського. 51 Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій. 52 Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого. 53 Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій. 54 І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб. 55 Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте. 56 А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам. 57 Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.