1 Молитва пророка Аввакума, до сьпіву: 2 Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє. 3 Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий — від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю. 4 Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила. 5 Перед ним ійшла зараза, поза ним — палючий вітер. 6 Ступив він — земля струсилась; глянув — і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його — вічні. 7 Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські. 8 А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки — досада твоя, а на море — ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі? 9 Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї. 10 Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору. 11 Сонце й місяць зʼупинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх. 12 У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи. 13 Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху. 14 Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти. 15 Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих. 16 Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його. 17 Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, — 18 То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого. 19 Бо Господь Бог — моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.