1 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. 2 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, 3 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене, 4 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї. 5 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо; 6 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його? 7 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх; 8 все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене, 9 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти. 10 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити. 11 Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх, 12 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі. 13 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог. 14 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола, 15 і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству. 16 Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає. 17 Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські. 18 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.