1 Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих. 2 Через неї бо були сьвідчені старі. 3 Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало. 4 Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить. 5 Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і „не знайдено його; бо перенїс його Бог‟: перед перенесеннєм бо його сьвідчено, „що угодив Богу.‟ 6 Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує. 7 Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі. 8 Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде. 9 Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування. 10 Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог. 11 Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував. 12 Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч. 13 По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї. 14 Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають. 15 І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись. 16 Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город. 17 Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю, 18 про котрого було глаголано: „Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,‟ 19 подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення). 20 Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава. 21 Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і „склонивсь на верх жезла свого‟. 22 Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів. 23 Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського. 24 Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, 25 а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха, 26 більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду. 27 Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить. 28 Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх. 29 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились. 30 Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин. 31 Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. 32 І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків, 33 котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам, 34 гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв; 35 жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати; 36 другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї; 37 каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені, 38 (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних: 39 І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування, 40 тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.