1 Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву; та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську. 2 Люд, що в темряві блукає, зʼуздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє. 3 Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі; звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять. 4 Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його — ти поторощиш, як за Мидияма. 5 Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі. 6 Бо хлопятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. 7 Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить. 8 Слово посилає Господь до Якова, й спевняєсь воно на Ізраїлї, 9 Щоб узнав (свою нерозвагу) ввесь народ — Ефраїм і осадники Самариї, що так згорда й надуто мовляють: 10 Опала цегла, — побудуємо з тесаного каменя, вирубано сикомору, — заступимо її кедриною. 11 І підніме Господь проти його ворогів Резинових, і узброіть неприятелїв його: 12 Сирийцїв од сходу, Филистіїв з заходу, й будуть вони Ізраїля повним ротом жерти. Та й ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута. 13 Та народ таки не обертаєсь до караючого його, й до Господа Саваота не прибігає. 14 І відсїче Господь у Ізраїля голову й хвоста, зітне пальму й тростину одного дня: 15 Старець і знатний се — голова; а пророк, що вчить неправди, се — хвіст. 16 Провідники сього народу поведуть його блудом, а ті, що даються їм вести — погибнуть. 17 Тим не мати ме Господь утїхи й з хлопцїв у його, та й сиріт і вдовиць його не помилує; бо вони всї зледащіли, всї вони нещирі, та й всї уста безбожностї повні. Та й ще гнїв його не одвернесь і рука його все ще простягнута. 18 Бо беззаконність огнем загорілась; пожерає тернину й бодяки колючі, та палає в гущавинах лїса, що аж стовпами дим піднімаєсь. 19 Лютість Господа Саваота спалить землю, і народ станеться жиром огня; чоловік не пощадить і брата свого. 20 Різати муть управо, та й будуть голодні; будуть їсти на лїво, та й не будуть ситі; кожен їсти ме тїло, руки в себе: 21 Манассій — Ефраїма, Ефраїм же Манассію, а оба разом — Юду. 22 Та й тодї ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.