1 Слово пророче про Вавилон, висказане Ісаїєм, сином Амосовим: 2 Підійміть знамено воєнне*Так покликує Бог на Перських царів Кира й Дарія, щоб ійшли Вавилон воювати, а пророк описує той напад, наче б уже й почався. на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож! 3 Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм. 4 Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська! 5 Поприходили здалека, від краю неба — і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край. 6 О, ридайте, бо день Божий ближиться, — як опустошуюча сила рукою Всемогущого. 7 Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває. 8 Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись. 9 Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй. 10 Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм. 11 Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв. 12 Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське. 13 Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його. 14 Тодї кожний, — мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, — розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй; 15 Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне. 16 Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять. 17 Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі. 18 Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує. 19 І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру. 20 Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати. 21 Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати. 22 Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках.