1 І провадив Еліуй річ дальше й говорив: 2 Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати. 3 Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого. 4 Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого. 5 Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем. 6 Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить. 7 Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги. 8 Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди - 9 Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі; 10 Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків. 11 І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах; 12 Як же не послухають, - згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй. 13 Лукаві же - вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани; 14 Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками. 15 Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його. 16 Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі. 17 Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд - укупі. 18 О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе. 19 Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, - анї золотові, анї нїякому скарбові. 20 О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають! 21 Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати. 22 Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець? 23 Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість? 24 Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять. 25 Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати. 26 Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити. 27 Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем; 28 Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей. 29 А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його? 30 А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря. 31 Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу. 32 В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити. 33 Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.