1 І рече Господь Мойсейові: 2 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля сьвяткувати соботу Господеві. 3 Шість лїт засївати меш поле твоє, і шість лїт обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землї. 4 Семий же рік буде субота на відпочинок землї, собота Господеві; поля твого не засївати меш і виноградника твого не обрізувати меш. 5 Що само собою послї жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш; рік відпочинку буде про землю. 6 І буде собота землї на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабинї твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває; 7 І скотинї твоїй, і зьвіринї, що на землї твоїй, буде ввесь уроджай її на харч. 8 І лїчити меш собі сїм собітнїх років, сїм раз сїм лїт, так що час сїмох собітнїх років буде тобі сорок і девять років. 9 І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день; в день премирення прикажеш трубити в труби по всїй землї вашій. 10 І сьвяткувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країнї всїм осадникам її. Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете. 11 Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сїяти, нї збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного; 12 Бо се ювілейний рік: сьвятим він мусить бути в вас; просто з поля їсти мете уроджай його. 13 В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку. 14 А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного. 15 Вважаючи на лїчбу років послї ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лїчбі жнивних років продавати ме він тобі. 16 Чим більше років, тим більшу цїну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу цїну поставиш йому; бо лїчбу жнив продає він тобі. 17 Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого; Я бо Господь, Бог ваш. 18 І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землї з упокоєм. 19 І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм. 20 І коли казати мете: Що їсти мемо семого року? Ми ж не сїємо і не збираємо вроджаю нашого, 21 Я посилати му благословеннє моє на вас в роцї шестому, щоб зродило на три роки; 22 І як посїєте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю; аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього. 23 А землї не продавати мете на віки, бо земля моя; приходнї бо і комірники ви в мене. 24 Тим же по всїй землї вашої власностї мусите дозволяти викуп землї. 25 Коли зʼубожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його. 26 А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити, 27 Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власностї своєї. 28 Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руцї того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному роцї, і вернеть ся йому власність його. 29 І коли хто продасть хату в утвердженому містї, так можна йому викупити її до кіньця року від часу продажі. 30 Цїлий рік можна йому викупити її. Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому містї, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його; не буде вільною ювілейного року. 31 Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівнї з полями землї; буде для них право викупу, і в ювілейному роцї виходити муть вільними. 32 Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам. 33 А коли нїхто з Левітів не викупить, так у ювілейному роцї буде вільна продана хата в містї власностї його; хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими. 34 І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня. 35 І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому; як приходень і комірник, жити ме при тобі. 36 Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі. 37 Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву. 38 Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землї, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом. 39 І коли зʼубожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи; 40 Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе. 41 І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться. 42 Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землї; неможна продавати їх, як продають невільників. 43 Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого. 44 Що ж до раба твого і до рабинї твоєї, що буде в тебе; нехай будуть із народів, що кругом вас; від них будете купувати рабів і рабинь. 45 Так само й з дїтей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землї вашій; і будуть вони вам у власність, 46 І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим. 47 І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій зʼубожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї, 48 Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його. 49 Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться. 50 І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років; як наємник полїчить він йому днї свої. 51 Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його; 52 Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій. 53 Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми. 54 І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним. 55 Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.