1 І вийшовши проходив через Єрихон. 2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний. 3 І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту. 4 І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити. 5 І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути. 6 І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи. 7 І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину. 8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо. 9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів: 10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше. 11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись. 12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись. 13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду. 14 Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами. 15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував. 16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин. 17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами. 18 І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин. 19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами. 20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї: 21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв. 22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв; 23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його. 24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин. 25 (І казали йому: Пане, має десять мин.) 26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него. 27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною. 28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим. 29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх, 30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть. 31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його. 32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм. 33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля? 34 Вони ж сказали: Господеві його треба. 35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. 36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї. 37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили, 38 говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах! 39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм. 40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме. 41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним, 42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми. 43 Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди. 44 І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх. 45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих, 46 глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників. 47 І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити. 48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.