1 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними. 2 Знайшли ж камінь відкочений від гробу. 3 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса. 4 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних. 5 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? 6 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, 7 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути. 8 І згадали слова Його, 9 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших. 10 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се. 11 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм. 12 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось. 13 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму. 14 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. 15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. 16 Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його. 17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? 18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? 19 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом, 20 як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його. 21 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся; 22 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі, 23 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. 24 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили. 25 І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! 26 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? 27 І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него. 28 І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй. 29 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними. 30 І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм. 31 Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм. 32 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання? 33 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними, 34 як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові. 35 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба. 36 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам. 37 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять. 38 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших? 39 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю. 40 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги. 41 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут? 42 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку). 43 І взявши, їв перед ними. 44 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене. 45 Тодї розкрив їм розум розуміти писання, 46 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; 47 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму. 48 Ви ж сьвідки сього. 49 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш. 50 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх. 51 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо. 52 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими; 53 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.