1 А тепер іще оця заповідь до вас, сьвященники: 2 Коли не послухаєте й не положите її собі на серце, щоб оддавати славу іменнї мойму, говорить Господь Саваот, так пошлю на вас прокляттє, і проклену ваше благословеннє, ба вже й проклинаю, бо ви не хочете прихилити до того серце ваше. 3 Ось, я одійму вам лопатку, та й кину вам калом у лице, калом жертов ваших сьвяточних, і викинуть вас укупі з ним. 4 І зрозумієте тодї, що я дав вам сю заповідь, щоб удержувати завіт мій з родом Левіїним, говорить Господь Саваот. 5 А той завіт мій із ним був завітом життя й щастя, а дав я його задля страху, та й він боявся мене й страхався перед імям моїм. 6 Закон правди був ув устах у його, а неправди не було на язицї в його. В мирі й правотї ходив він передо мною, та й відвернув многих од гріха. 7 Бо уста сьвященникові мають перестерігати знання і з його уст ждуть люде закону; він бо посланець Господа сил небесних. 8 Ви ж відійшли від сієї дороги, й були многим приводом до впаду в законї, ви повалили вмову з Левіїним родом, говорить Господь сил. 9 Тим то й я подам вас у зневагу й погорду перед усїм людом, ви бо не держитесь доріг моїх, і в справах закону дивитесь на особу. 10 Чи не один же в усїх нас отець? Чи не той же самий Бог создав нас? Чого ж ми ломимо віру одно одному, а тим ломимо й завіт отцїв наших? 11 Віроломність коїть Юда, та й гидота дїється в Ізраїлї і в Ерусалимі; зневажив бо Юда, що в Господа було сьвяте, та що він полюбив, беручи за жінку собі дочку чужого бога. 12 У того, хто таке чинить, повигублює Господь в наметах Яковових старого й молодого, а так само й того, що приносить жертву Господеві сил небесних. 13 Та й ось що ви тим іще робите: ви зневолюєте (жінок ваших) обливати жертовник Господень сльозами з голосїннєм і риданнєм, так що він уже й не дивиться на приноси й не приймає вмоляючої жертви з рук ваших. 14 Ви знов спитаєте: через що? Через те, що Господь був сьвідком між тобою й жоною молодощів твоїх, що ти її зрадив, - вона ж подруга твоя й законом із тобою звязана, як жона твоя. 15 Та чи ж не вчинив сього один такий, що визначався духом? - Що ж сей один учинив? Він бажав потомства від Бога. Оце ж бережіть духа вашого, й нїхто не ламай віри жінцї молодощів своїх. 16 (Ви тим оправдуєтесь:) говорить Господь Бог Ізраїля: Як зненавидиш її, розведися; нї, - кривда покриє такого, як одежа, говорить Господь сил. Тим же то бережіте серце ваше, й не ламайте віри. 17 Прогнївили ви Господа речами вашими, та й ще питаєте: Чим гнївимо ми його? Ось тим, що мовляєте: Хто чинить зло, той угоден Господеві, й до таких він ласкавий; або: Де ж той Бог, що право судить?