1 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город. 2 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої. 3 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. 4 І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших? 5 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи? 6 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого! 7 І, вставши, пійшов до дому свого! 8 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям. 9 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. 10 І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його. 11 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? 12 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим. 13 От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння. 14 Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. 15 І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть. 16 Нїхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дїрка буде гірша. 17 І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все цїле. 18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. 19 І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його. 20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: 21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. 22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу. 23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників, 24 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него. 25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало. 26 І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій. 27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. 28 І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи. 29 Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам. 30 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь. 31 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій. 32 Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого. 33 І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї. 34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським. 35 І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми. 36 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря. 37 Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. 38 Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.