1 Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові. 2 Пять же були з них розумні, а пять необачні. 3 Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї. 4 Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми. 5 Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули. 6 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! 7 Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої. 8 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть. 9 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі. 10 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері. 11 Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. 12 Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас. 13 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде. 14 Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої, 15 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз. 16 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів. 17 Так само й той, що два, придбав і він других два. 18 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого. 19 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них. 20 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними. 21 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. 22 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними. 23 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. 24 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав; 25 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє. 26 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав: 27 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою. 28 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів. 29 Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него. 30 І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів. 31 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; 32 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів; 33 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї. 34 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту. 35 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене; 36 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене. 37 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли? 38 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли? 39 Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе? 40 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили. 41 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його: 42 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене; 43 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене. 44 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі? 45 Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили. 46 І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.