1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї. 4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. 5 І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. 7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него. 10 Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. 13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него. 14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. 16 І дав Симонові імя Петр; 17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові; 18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його. 20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. 21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? 24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. 25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. 26 І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому. 27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. 28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; 29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: 30 бо казали: Духа нечистого має. 31 Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? 34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! 35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.