1 Проводиреві хора: Від раба Господнього Давида, котрий сьпівав слово піснї сієї до Господа, як Господь ізбавив його з рук ворогів його і з рук Саула. І сказав він: Люблю тебе, Господи, сило моя! 2 Господь скеля моя, і ізбавленнє моє; мій Бог, моє прибіжище, на него вповати му. Він щит мій і ріг мого спасення, башта моя високая. 3 Покличу Господа, котрому належиться слава, і від ворогів моїх спасуся. 4 Обгорнули мене муки смертні, злякали мене потоки погибелї. 5 Пута пекольні обняли мене, сїти смертні обхопили мене. 6 В тїснотї моїй заквилив я до Господа, і благав Бога мого; він почув з храму свого голос мій, і благаннє моє дійшло до слуху його. 7 Захиталась тодї і задрожала земля, тремтїли підвалини гір і хитались, бо запалав він гнївом. 8 Бухнув дим із нїздер його, і вогонь пожираючий посипався із уст його, углє паляще бурхало з него. 9 Нахилив небеса, і спустився на землю, і стала чорна хмара під ногами його. 10 І возсївши на херувима, прилетїв, і вознїсся на крилах вітряних. 11 Темряву зробив своїм покровом, наметом кругом себе — темряву вод, густі воздушні хмари. 12 При сяєві блискавок його пересунулась перед ним густа його хмара, і посипались гряд і углє огнисте. 13 І загремів Господь на небесах, і Всевишнїй підняв свій голос — гряд і углє паляще. 14 Пустив стріли свої, і розігнав їх, і метнув блискавками, і заколотив їх. 15 І зявились зливні потоки, і підвалини сьвіта розкрились від грізного голосу твого, Господи, від лютування гнїва твого. 16 Він простер руку з високостї, і, вхопивши, витяг мене з поводї великої. 17 Він вирятував мене від сильного ворога мого і від ненависників моїх, були бо вони дужші від мене. 18 Вони запопали мене в день нещастя мого, та Господь був підпорою моєю. 19 Випровадив мене на простір, і визволив, бо вподобав мене. 20 Віддав менї Господь по правдї моїй, по чистотї рук моїх нагородив мене. 21 Бо державсь я на дорозї Господнїй, і не відступив, як безбожний, від Бога мого. 22 Бо всї заповідї його були передо мною, і від приказів його я не відхилився. 23 Я був правий перед ним, і стеріг ся робити кому кривду. 24 І Господь віддав менї по правдї моїй, по чистотї рук моїх перед очима його. 25 Для милосердного ти являєшся милосердним; для чоловіка звершеного — звершеним. 26 Для чистого являєшся чистим, а від лукавого — ти одвертаєшся. 27 Ти бо спасаєш народ бідолашний, і принизуєш очі гордих. 28 Бо ти запалюєш сьвітильника мого; Господь, Бог мій, просьвітить темряву мою. 29 Бо з тобою піду на роту, з Богом моїм проберуся через мури. 30 Дороги Божі праві; слова Господнї чисті; він щит для всїх уповаючих на него. 31 Бо хто Бог, кромі Господа, і хто скеля, як тілько Бог наш. 32 Бог, що підперезує мене силою, і рівняє для мене дорогу. 33 Робить мої ноги, як в ланї, і ставить мене на висотах моїх. 34 Навчає руки мої до бою, і напинати зелїзного лука. 35 Ти дав менї щит спасення твого, і правиця твоя піддержувала мене, і милість твоя зробила мене великим. 36 Ти дав простір стопам моїм, і ноги мої не спотикнулись. 37 Погнався я за ворогами, і здогонив їх, і не вернувся, доки не знищив їх. 38 Розбив їх, і не змогли встати; полягли під ногами моїми. 39 І ти підперезав мене силою до бою, кинув під ноги мої тих, що проти мене встали. 40 І ти віддав менї хребти ворогів моїх, і тих, що ненавидять мене, я знищу. 41 Підняли вони зойк, — та не було кому рятувати їх, — до Господа, а він не вислухав їх. 42 І я розбиваю їх як порох перед вітром; як сьміттє з улицї, викинув їх. 43 Ти спас мене від бунту людей, ти поставив мене головою над народами, менї служить народ, котрого не знав я перше. 44 Почувши тілько, вже стали послушними менї; сини чужоземні піддались менї, піддобруючись. 45 Сини чужоземні злякались, і тремтїли в замках своїх. 46 Господь жиє, і благословенна будь моя скеля, і нехай буде прославлений Бог мого спасення! 47 Бог, що дав менї помститись, і покорив менї народи, 48 Що спас мене від ворогів моїх; ба й піднїс мене над ними, що встали проти мене; від чоловіка розбишаки збавив мене. 49 За се, Господи, воздам хвалу тобі між народами, і сьпівати му псальми імени твоєму. 50 Ти бо дав велику підмогу і спасеннє цареві, і надїлив милостю помазаньця свого Давида і рід його по віки.