39
Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною. Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився. Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм: Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї. Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї. Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде. І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе! Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям. Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси. 10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї. 11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде. 12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої. 13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!