1 На тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки. 2 По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене! 3 Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити! Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня. 4 Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя! 5 Ти бо єси моя надїя, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого. 6 Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю. 7 Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита. 8 Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день. 9 Не відкинь мене у старостї; коли знеможу силою, не опусти мене! 10 Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються. 11 І вони кажуть: Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя. 12 Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч! 13 Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають! 14 Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити. 15 Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку. 16 Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько. 17 Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої. 18 І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою! 19 І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі? 20 Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї. 21 Побільши потугу мою, обернись і потїши мене. 22 І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля! 23 Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси; 24 І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.