73
Псальма Асафова. Що за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем! А я — мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої. Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних. Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване. Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде. Тому бута — намисто їх, а насильства — одежа їх. Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами. Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують. Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю. 10 Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком. 11 А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього? 12 Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва. 13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї, 14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару. 15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх. 16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця. 17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх. 18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль. 19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування. 20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх. 21 Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене, 22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою. 23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку. 24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу. 25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї. 26 Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя — Бог по віки. 27 Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе. 28 Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.