126
Посходня пісня. Як вертав Господь невольників Сиона, були ми, наче в снї нам здавалось. Тодї були уста наші повні втїхи, а з губ наших піснї лунали. Тодї між народами казали: Велике дїло сотворив Господь над ними! Велике диво явив Господь над нами; ми радїли серцем. Верни, Господи, невільників наших, як потоки на спражену землю! Хто сїє з сльозами, той збере з піснями. Іде з плачом, несе сїмя сїяти; вертає домів веселий, несучи снопи свої.