141
Псальма Давидова. Господи! До тебе кликав я, поспіши до мене! Почуй голос мій, коли до тебе взиваю! Буде ж молитва моя, як кадило, перед тобою, простираннє рук моїх, як жертва вечірня! Постав, Господи, сторожу губам моїм! Пильнуй дверей уст моїх! Не дай серцю мому до злого прихилятись, в неправотї з людьми накладати, що беззаконнє творять; та й щоб не бути менї учасником ласощів їх. Нехай покарає мене праведний, — се доброта; нехай докоряє мене, — се олива на голову; не одвернеться голова моя, бо навіть за лихі їх вчинки буде моя молитва за них. Як скинуть суддїв їх стрімголов із скелї, тодї буде чути слова мої, які вони милі. Як земля зʼорана і розбита, так костї наші розсиплються в челюстях пропастї підземної. Та на тебе, Господи, Владико мій, очі мої поглядають, на тебе вповаю; не відкинь душі моєї! Сохрани мене від сїл, що вони заставили на мене, і від западнї тих, що творять дїла беззаконні! 10 Дай беззаконним попасти в їх власні сїти, а менї перейти мимо.