1 І ось появивсь у Бетелі, по слову Господньому, чоловік Божий з Юдеї саме тоді, як Еробоам стояв коло жертівника, щоб закадити. 2 Сей промовив до жертівника слово Господне й сказав: Жертівнику, о жертівнику! тако глаголе Господь: Оце народиться домові Давидовому син, на ймя Йосія й заколювати ме на тобі жерців вижин, що кадять на тобі, й палити ме на тобі чоловічі кістки! 3 І дав того ж дня знак словами: Ось вам знамено, що се сказав Господь: Сей жертівник розсядеться й попіл, що на йому, розсиплеться. 4 Як же почув царь слово Божого чоловіка, що сей промовив до жертівника в Бетелі, простяг Еробоам від жертівника руку й повелів: Хапайте його! І всохла рука в його, що проти його простяг, і не зміг уже її повернути ʼд собі. 5 Жертівник же розсівся, й попіл з жертівника розсипався, по знакові, який дав Божий чоловік із наказу Господнього. 6 І промовив царь до Божого чоловіка: Ублагай же Господа, Бога твого, й помолись за мене, щоб мені повернути знов руку ʼд собі! І вблагав Божий чоловік лице Господнє, і рука царева повернулась ід йому й сталась такою, як вперед була. 7 І сказав царь чоловікові Божому: Ходи зо мною в господу та покріпись їдою, й дам тобі гостинця. 8 Та чоловік Божий відказав цареві: Хоч би ти мені давав половину твого дому, то не пійду з тобою, не їсти му ніякого наїдку та й не пити му й води в твоїй господі; 9 Бо так мені заповідано словом Господнім: Не їж там хліба й не пий води й не вертайся тою дорогою, що йшов єси. 10 От і пійшов він другим шляхом звідти й не вернувсь тим самим шляхом, що ним прийшов у Бетель. 11 У Бетелі ж та жив собі старий пророк. І прийшли сини його та й оповідали йому все, що вчинив Божий чоловік у Бетелі того дня, й слова, що він промовив цареві. Як оповідали ж вони те свойму батькові, 12 Спитав їх батько їх: Яким шляхом пійшов він звідти? І вказали йому сини його дорогу, що нею пійшов Божий чоловік, прийшовший з Юдеї. 13 Він же повелів синам своїм: Сідлайте мені осла! І як осідлали йому осла, сів він на його, 14 І поїхав слідом за Божим чоловіком, та й знайшов його седячого під дубом. І питає в його: Чи ти Божий чоловік, що прийшов із Юдеї? Відказав: Се я. 15 І просить його: Ходи зо мною в хату та покріпись. 16 Він же відказує: Не можу з тобою вертатись і пійти до тебе; не буду їсти хліба ані води пити в сьому місці, 17 Бо мені сказано словом Господнім: Не їж хліба, й не пий там води та й не вертай тою дорогою, що нею йшов єси. 18 І каже той йому: Та ж і я пророк, такий як ти, й ангел говорив мені словом Господнім: Заверни його у господу, щоб він попоїв хліба й напився води. Се ж він зрадив його. 19 І вернувсь той з ним і попоїв у його в дому хліба й напився води. 20 Ще ж вони седіли за столом, як прийшло слово Господнє до пророка, що завернув того, 21 І озвався він до Божого чоловіка, що прийшов із Юдеї: Оттак говорить Господь: За те, що ти супротивився велінню Господньому, та й не пильнував заповіді, яку дав тобі Господь, Бог твій, 22 А вернувсь, їв хліба й пив води в тому місці, що про його він заповідав тобі: не їж хліба, ба ні пий води, за те тіло твоє не ввійде в гробовище батьків твоїх. 23 Після того, як той попоїв і напився, звелів він осідлати осла пророкові, що його завернув був назад. 24 І вирушив той. І зустрінув його в дорозї лев та й задавив його. І лежав труп його розпростертий на дорозї, а осел стояв коло його, стояв і лев коло трупа; 25 Як же проходили люде мимо, бачили труп розпростертий на дорозї й лева, що стояв коло трупа. І прийшовши, оповідували в городі, що в йому жив старий пророк. 26 Почувши про се пророк, що завернув був його з дороги, промовив: Се Божий чоловік, що супротивився велінню Господньому, тим і подав Господь його левові, що роздер його й задавив, по слову Господньому, що заповів йому. 27 І рече синам своїм: Осідлайте мені осла! І зробили се. 28 І поїхав і знайшов трупа його розпростертого на дорозї, осел же й лев стояли коло його. Лев ні трупа не жер, ні осла не роздер. 29 І підняв він трупа чоловіка Божого, положив на осла та й привіз назад. І прийшов старий пророк у свій город, щоб оплакати та поховати його. 30 І положив трупа в своє гробовище та й плакав по йому: Ой братіку ж мій! 31 А поховавши його, промовив до синів своїх: Як я умру, поховайте мене в гробу, де поховано Божого чоловіка; коло його костей положите мої кості. 32 Бо грозьба, що він по повелінню Господньому промовив проти жертівника у Бетелі та проти всіх храмів на висотах у городах Самарийських, певно справдиться. 33 Та й після сього не звернув Еробоам із своєї ледачої дороги, а приставляв кого будь із людей жерцями на висотах. Хто бажав, тому й приручив жерецтво на висотах. 34 Оце ж і вело дім Еробоамів до провини й до погибелі та затрати його з землі.