1 І пійшов поклик Самуїлів по всьому Ізрайлеві, і виступили Ізрайлитяне на війну проти Филистіїв та й отаборились при Авен-Езері, тим часом як Филистії отаборились під Афеком. 2 І вдарили Филистії на Ізраїля, і поконали Филистії Ізрайлитян, і побито їх на боєвому майдані в чистому полі до сорока тисячей. 3 Як вернувся ж люд у табір, говорили громадські мужі Ізрайлеві: За що побив нас сьогодні Господь перед Филистіями? Ось візьмімо з Силому до себе скриню закону Господнього, щоб ійшла посеред нас і спасла нас із рук ворогів наших. 4 І послав народ у Силом, і взяли звідти ковчег закону Господа Саваота, що царює над херувимами, а обидва сини Ілієві, Офній та Пинеес провожали скриню завіту Господнього. 5 Як прибула ж скриня закону Господнього в табір, то ввесь Ізраїль підняв такий сильний крик, що аж земля застогнала. 6 Почувши ж Филистії голосний гук, питали: Чого се такі грімкі оклики в таборі Еврейському? І як дознались, що ковчег Господень прибув у табір, 7 Так полякались Филистії, бо говорили: се той Бог прибув до них у табір; і казали: Горе нам тепер, бо такого не бувало ні вчера ні три дні тому! 8 Горе нам! хто врятує нас із потали сього страшного Божества? Се те саме божество, що побило Египтіїв всякими карами в пустині! 9 Кріпітесь і покажіть себе мужами, Филистії, щоб не зробились крепаками в Евреїв, як були вони крепаками вашими. Ставайте мужно з ними до бою! 10 І вдарили Филистії, Ізрайлитяне ж підлягли, та й побігли кожен у свій намет, а був побій вельми тяжкий, і полягло Ізраїля трийцять тисячей чоловіка піхоти. 11 Та й скриню Господню взято і обох синів Ілієвих убито. 12 Утікаючи же один Беняминій з місця бою, прибіг того ще самого дня в Силом з розідраною одежою і з порохом на голові. 13 Як він прибув, седів Ілій на свойму стілці коло дверей і позирав на шлях, бо серце його боялось за ковчег Божий. Як же прийшов чоловік той і сповістив місто, так заплакав увесь город. 14 Почувши Ілій крик, питає: Що се за крик? Тоді підійшов той чоловік та й приніс Ілієві звістку. 15 Ілієві ж було вісімдесять і девять літ віку, і очі в його потемніли, так що він уже не добачав. 16 Як же сказав той чоловік Елієві: Я той, що прибув з табору, і сьогодні втік з боєвого поля, він запитав: Що ж там сталося, синку? 17 Посел дав йому таку відповідь: Кинувсь навтеки Ізраїль перед Филистіями, до того полягло вельми багацько люду; твої обидва сини, Офній і Пинеес мертві та й скриню Божу взято! 18 Як же сказав про ковчег Божий, упав той із стільця коло дверей горілиць, зломив шию й умер: був бо й старий і важкий собі чоловік. Сорок год суддював над Ізраїлем. 19 Невістка ж його, жінка Пинеесова, та була вагітна, і як почула звістку про втрату ковчега Господнього і що її свекор і її муж мертві, так упала та й породила; бо вхопили її болі. 20 Як же приходилось їй умерти, казали їй жінки, що стояли навкруги: Не сумуй, ти вродила сина. Однакже вона не відказала нічого і не вважала вже на те. 21 Тільки назвала хлопця Іхабод (безславний), бо казала: Зникла слава Ізрайлева через те що втеряли Божу скриню, а вона свекра й мужа. 22 І промовила вона: Зникла слава Ізрайлева, бо взято ковчега Божого!