1 Був один чоловік із роду Беняминового, на ймя Кис, син Авиїла Зероренка, Бехоратенка, Афієнка, сина Емині, чоловік великої сили. 2 І був у його син, на ймя Саул, статний і вродливий. Не було між Ізрайлитянами вродливійшого над його. Головою висший був він над кожного в народі. 3 І зайшли були кудись пустопаш ослиці Киса, батька Саулового. І звелів Кис свойму синові Саулові: Возьми одного кметя з собою та йди пошукати ослиць. 4 І перейшли вони гори Ефраїмові і перейшли займище Салиса, та й не знайшли; і пройшли вони землею Салимовою, та не було й там; тоді пройшли займищем Беняминовим, та не знайшли й там. 5 Як же дойшли до займища Зуф, каже Саул свойму слузї, що був із ним: Ходімо додому, ато панотець мій, замість ослиць, журити меться про нас. 6 А той каже йому: Оттут у сьому городі живе Божий чоловік, чоловік славетний; все, що він скаже, так і сповнюєсь. Ходім туди; може він справить нас на дорогу, якою б нам ійти. 7 Відказав же Саул свойму слузї: Добре, та як прийдемо туди, що принесемо тому чоловікові? бо хліб увесь вийшов у торбах наших, а гостинця в нас немає, щоб тому Божому чоловікові принести. Що в нас є? 8 І відказав слуга Саулові ще раз та й каже: У мене є четвертина срібного секеля; оддаймо Божому чоловікові, а він вкаже нам дорогу нашу. 9 Колись казано так в Ізраїлі, як йшли питати в Бога: Ходімо до ворожбита: Бо тих, що тепер звуться пророками, звано в давнину віщунами. 10 І каже Саул свойму слузї: Твоя правда; ходімо. От і пійшли в місто, де був Божий чоловік. 11 Ійдучи в місто стежкою в гору, зустріли вони дівчат, що йшли по воду, і спитали їх: Чи тут є віщун? 12 Ті відказали їм та й говорять: А ось він поперед тебе; тільки квапся, бо він саме прийшов у город, тому що люд справляє сьогодні свято жертівне на вижині. 13 Як прийдете в город, ще як раз застанете його, перш ніж пійде на висоту обідати; бо люде не їсти муть покіль він не прийде, тим що він благословляє жертівну трапезу, і тільки тоді їдять зазвані. Оце ж ідіте, бо саме тепер його застанете. 14 І пійшли вони в город. Як же прийшли саме в середину міста, аж іде звідтіля зустріч їм Самуїл, щоб взійти на узгіррє. 15 Господь же днем перед приходом Саула зробив ось який обяв Самуїлові: 16 Завтра о сій добі надішлю я тобі чоловіка з Беняминової землі, і ти помажеш його в князї над моїм народом Ізраїлем. Визволить він мій народ із потали Филистійської: бо я зглянувсь на тісноту люду мого, і дойшло до мене кликаннє його. 17 Як же побачив Самуїл Саула, дав йому звістку Господь: Се той чоловік, що глаголав я про його. Він панувати ме над моїм людом. 18 І наближився Саул до Самуїла в воротах та й питає: Скажи мені, де живе віщун? 19 І відказав Самуїл Саулові: Се я віщун; ійди поперед мене на узгіррє. Сьогодні ви трапезувати мете зо мною; завтра ж уранці відправлю тебе, і про все, що в тебе на серці, скажу тобі. 20 А про ослиці, що вже третий день як десь ділись, ти не журися, вони бо знайшлись. І кому ж буде все дороге в Ізраїлі? Чи не тобі та домові батька твого? 21 І відказав Саул: Я ж тільки Беняминій, потомок з найменьшого покоління Ізрайлевого, та ще ж і рід мій найменьший з усіх родів покоління Беняминового; про що ж так говориш до мене? 22 Самуїл же взяв Саула й слугу його і завів їх в світлицю та й указав їм переднє місце між зазваними; а було їх з трийцяток чоловіка. 23 І звелів Самуїл кухарові: Подай сюди частину, що передав я тобі, тую, що я тобі казав про неї: Приховай її. 24 І приніс кухар лопатку та й положив перед Саулом. І рече Самуїл: Се тобі дано зайве, бери перед себе й їж, бо нарочно се приховано для тебе, як я зазивав людей. От і обідав Саул того дня з Самуїлом. 25 І спустились вони з гори в місто, і розмовляв Самуїл із Саулом в горішній світлиці, і постелено Саулові там на крівлі, і ліг він спати. 26 Як зачервоніла ж зоря вранці, покликнув Самуїл до Саула на горищі: Встань, я проведу тебе. І встав Саул, і вийшли вони оба з дому, він та Самуїл. 27 Наближуючись до границі міської, сказав Самуїл Саулові: Звели слузї, щоб випередив нас, сам же зупинись, а я відкрию тобі Боже слово.