1 Як же прийшов Давид з людьми своїми на третий день у Секелаг, напали були Амаликії від полудня на Секелаг, злупили Секелаг і спалили його огнем, 2 І позаймали з його в полонь жінок і все мале й велике, нікого не вбивши, та й погнали своєю дорогою. 3 Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок позаймано в полонь. 4 І заплакав у голос Давид і люде, що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати. 5 І обох жінок Давидових зайнято в полонь: Ахиноаму з Езрееля й Абигею, жінку Кармелія Набала. 6 Давид же попав у велику журбу, як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував з душі за своїми синами й дочками. Однакже Давид укріпивсь у Господі, Бозї свойму. 7 І казав Давид священникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси мені сюди ефода! І приніс Абіатар Давидові ефода. 8 І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти мені сю орду? Чи наздожену? І сказано йому: Наздоганяй; наздоженеш і відобєш. 9 І пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там. 10 І погнав далій Давид із чотирма сотнями чоловіка, тим часом як двісті, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босорський. 11 І знайшли вони в полі Египтія та й привели до Давида. І дано йому попоїсти хліба та напитись води, 12 І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків зʼїсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три дні нічого не їв і нічого не пив. 13 І спитав у його Давид: Чий ти і звідки ти? І каже: Я хлопець Египтійський, раб одного Амаликія. Пан мій покинув мене, бо три дні тому я був занедужав. 14 Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Сикелаг. 15 І питає в його Давид: Чи проведеш нас до тото там війська? Відказує сей: Поклянись мені Богом, що не вбєш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в ʼцю горду. 16 Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій стороні далеко, їдять, пють і святкують свято над великою здобиччю, що набрали в Филистійській землі і в землі Юдейській. 17 Давид же бив їх від сумерків аж до вечора другого дня, так що ніхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодців, що кинулись на верблюди та й повтікали. 18 І визволив Давид усе, що пожакували Амалекії, і жінок своїх обох відняв Давид, 19 Так що не втеряно в них нічого від найменьшого та й до найбільшого, ні здобичі, ні синів ні дочок, ані чого иншого, що награбили вони; усе вернув Давид назад; 20 І відняв Давид всі череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич! 21 І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далій, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно. 22 Та всякі злюки й нікчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нічого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дітей; нехай будуть їх та йдуть собі. 23 Давид же відказав: Не чиніте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки. 24 Та й хто слухати ме вас у ʼцій справі? Ні, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всіх обділиться. 25 На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлі по сей день. 26 Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юді, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господніх, 27 Так само й тим, що в Бетелі, в Рамоті полуденньому, і в Яттирі, 28 Тим що в Ароїрі, і в Шифмоті, і в Естемоа, 29 Тим що в Рахалі, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенійських, 30 Тим що в Хормі й в Хорашані, й в Атасі, 31 Тим що в Геброні і по всіх инших місцях, що блукав по них Давид із своїми людьми.