1 Тоді промовив Соломон: Господь обіцяв, що буде жити в облаці, 2 Я ж збудував дім на пробуток йому, щоб там пробував по віки. 3 І повернувся царь своїм лицем і поблагословив увесь збір Ізраїлський — (бо ввесь збір Ізраїлський стояв), — 4 І сказав: Нехай буде слава Господеві, Богові Ізрайлевому, котрий, що вирік устами своїми Давидові, панотцеві мойму, здійснив тепер своєю рукою! А сказав він: 5 Від того часу, як я вивів народ мій з землі Египецької, не обрав я міста ні в одному зпоміж поколін Ізрайлевих до збудування дому, де пробувало б імя моє, й не вибрав чоловіка, що управляв би народом моїм Ізраїлем, 6 А вибрав я Ерусалим, щоб там пробувало імення моє, й вибрав Давида, щоб був над народом моїм Ізраїлем. 7 І було на думці в Давида, панотця мого, збудувати дім іменню Господа, Бога Ізрайлевого, 8 Але Господь сказав Давидові, панотцеві мойму: В тебе на думці збудувати храм іменню мойму, та й добре, що це в тебе на думці, 9 Але не ти збудуєш храм, а твій син, що вийде з чересел твоїх, — він збудує храм іменню мойму. 10 І здійснив Господь слово своє, що вирік: Я став на місце Давида, панотця мого, й засів на престолі Ізрайлевому, як вирік Господь, і збудував дім іменню Господа, Бога Ізрайлевого. 11 І зложив я там скриню, що в їй завіт Господній, вчинений ним з синами Ізрайлевими. 12 І став Соломон перед жертівником Господнім поперед усієї громади Ізраїлської, й зняв руки свої, — 13 Бо Соломон зробив був мідяний амвон, завдовжки пять локот, і завширшки пять локот, а заввишки три лікті, й поставив його серед двора —, й став на йому, й припав на коліна поперед усієї громади Ізраїлської, і зняв свої руки до неба, 14 І промовив: Господи, Боже Ізрайлів! Нема Бога, рівного тобі ні на небі ні на землі. Ти додержуєш заповіт і ласку до слуг твоїх, що обертаються до тебе усім серцем своїм: 15 Ти подав слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, що ти казав йому; що вирік ти устами твоїми, те справдив єси сьогодні рукою твоєю. 16 І тепер, Господи, Боже Ізрайлів! сповни слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, те, що сказав єси йому, говорючи: не переведеться в тебе перед лицем моїм седячий на престолі Ізрайлевому, як тільки сини твої стерегти муть доріг своїх, ходячи по законові мойму так, як ти ходив передо мною. 17 Тепер же, Господи, Боже Ізрайлів! нехай здійсниться слово твоє, що вирік єси слузї твойму Давидові. 18 Та чи ж справді Богові жити з людьми на землі? Коли небо й небо небес не помістять тебе, то тим менше сей храм, що я збудував. 19 Але зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи Боже мій! почуй взиваннє й мольбу, якою слуга твій молиться перед тобою. 20 Нехай очі твої споглядають на храм сей в день і в ночі, на місце, де ти обіцяв положити імення твоє, щоб вислуховувати молитву, якою раб твій буде молитись на сьому місці. 21 Вислуховуй благаннє слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місці; вислуховуй в місці пробутку твого, в небі, почуй і помилуй! 22 Коли хто согрішить проти ближнього свого, й наложать на його присягу, щоб поклявся, і присяга буде відбуватись перед жертівником твоїм в сьому храмі, 23 Тоді ти почуй з неба і вчини суд над слугами твоїми; покарай винного, обернувши провину його на голову його, й виправдай безвинного, віддавши йому по правді його. 24 Коли народ твій Ізраїль буде побитий ворогом за те, що согрішив перед тобою, відтак же вони обернуться і взнають імення твоє, та будуть просити й молитись перед тобою в сьому храмі, 25 Тоді ти почуй з неба, й прости гріх народові твойму Ізраїлеві, й верни їх у землю, що дав єси їм і батькам їх. 26 Як замкнеться небо і не буде дощу за те, що вони согрішили перед тобою, а відтак молитись муть на сьому місці й взнають імення твоє, й навернуться від гріха свого, бо ти впокорив їх, — 27 Тоді почуй з неба й прости гріх слугам твоїм і народові твойму Ізраїлеві, напутивши їх на добру путь, якою їм ходити, й пошли дощ на землю твою, що дав єси народові твойму в наслідню державу. 28 Коли буде голод у землі, чи буде пошесть, чи буде суша, чи ржа, сарана або черви, чи тіснити муть його вороги його в землі займанщини його, або буде яка нужда чи хороба яка, — 29 То всяку молитву, всяке благаннє від якої небудь людини або від усього народу твого Ізраїля, коли вони почують кожний своє горе й нужду свою, й простягнуть руки свої до храму сього, 30 Ти почуй з неба, з місця пробування твого, й прости, й відплати кожному по всіх поступках його, так як ти взнаєш серце його, бо ти один знаєш серце синів людських, — 31 Щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всі дні, доки живуть на землі, що дав єси батькам нашим. 32 Навіть і чужинець, що не з твого народу Ізраїля, — коли б він прийшов із далекої сторони ради імення твого великого й руки твої потужної, та простягнутої правиці твоєї, — коли б він прийшов і молився перед храмом сим, 33 То почуй його з неба, з місця пробутку твого, й вчини все, про що буде покликати до тебе чужоземець, щоб усі народи на землі взнали імя твоє, й щоб боялись тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб дознались, що дім сей, що його збудував я, твоїм називається іменем. 34 Коли виступить народ твій на війну проти ворогів своїх тим шляхом, яким ти пошлеш його, й буде молитись до тебе, обернувшись проти сього міста, що ти вибрав, і проти храму, що я збудував іменню твойму, 35 Тоді почуй з неба молитву їх і благаннє їх, і подай, чого їм треба. 36 Коли ж вони согрішать перед тобою, — бо нема людини, щоб не грішила, — а ти розгніваєшся на їх, і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та одведуть їх чи то в далеку чи близьку сторону, 37 І коли вони в землі, де будуть в полоні, схаменуться й навернуться, й будуть молитись до тебе в землі неволі своєї, кажучи: Ми согрішили, вчинили беззаконність, ми винуваті, 38 І обернуться до тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі свого полону, куди зайнято їх в неволю, та коли молити муться, вернувшись в сторону землі своєї, що дав єси батькам їх, і ʼд містові, що ти вибрав, і до храму, що я збудував іменні твойму, — 39 Тоді почуй з неба, з місця пробутку твого, молитву їх і благання, й вчини, чого їм треба, та прости народові твойму, в чому він согрішив перед тобою. 40 Боже мій! нехай будуть очі твої отворені й уші твої вважливі на молитву в сьому місці. 41 А тепер, Господи Боже, стань на місці спокою твого, ти й скриня сили твоєї. Священники твої, Господи Боже, нехай зʼодягнуться в спасеннє, а святі твої нехай насолоджуються добрами. 42 Господи Боже! не одверни лиця від помазанника твого, помяни ласку до Давида, слуги твого!