1 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітниці життя, що в Христі Ісусі, 2 Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир від Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого. 3 Дякую Богу, котрому служу від прародителів чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день, 4 бажаючи видіти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами, 5 згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матір твою Євникию; певен же я, що і в тебе. 6 З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти підʼогрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх. 7 Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму. 8 Оце ж не сором ся свідчення Господа нашого, ані мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силі Бога, 9 що спас нас і покликав покликом святим, не по ділам нашим, а по своїй постанові і благодаті, даній нам у Христі Ісусі перше часів вічних, 10 тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетліннє благовістєм, 11 для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган. 12 З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня. 13 Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христі Ісусі. 14 Добре завіщаннє схорони Духом святим, що живе в нас. 15 Ти знаєш се, що одвернулись від мене всі, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген. 16 Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся; 17 а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов. 18 Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував мені в Єфесі, ти лучче знаєш.