1 У священників Левитів, у всьому поколінню Левієвому, не буде паю й насліддя з Ізраїлем. Живити муться жертвами всепалення Господнього і дарами його. Самі ж насліддя не мати муть між браттєм їх. 2 Господь сам їх насліддє, як обіцяв їм. 3 Та мати муть право священники ось на яку частку від людей, що приносити муть заколювану жертву, чи з буйної чи з малої скотини: Мусять вони давати священникові лопатку, обидві щоки, і тельбухи. 4 Первоплід з твого зерна, твого вина і твоєї олії, і першу вовну з овець твоїх мусиш дати йому; 5 Його бо вибрав Господь, Бог твій, з усіх поколінь твоїх, щоб він стояв на службі в імя Господа, він і сини його по всі дні. 6 І коли прийде Левит із якої оселі твоєї, із усього Ізраїля, де він не пробував, і прийде він по бажанню душі своєї на те місце, котре вибере Господь, 7 І буде робити службу в імя Господа, як усе браттє його, Левити, що там стоять перед Господом: 8 То рівним паєм годувати муться вони, кромі того, що мати ме за продану батьківщину свою. 9 Як прийдеш у землю, що Господь, Бог твій, дає тобі, так не вчись робити таку гидоту, як роблять сі народи. 10 Нехай не буде в тебе нікого, хто велить синові свому чи дочці своїй через огонь проходити; нікого, хто ворожбитує, або чарує, або замовляє, або віщує. 11 І не буде між вами проклинателя або такого що визиває духів, або вгадує, або мерців розпитує. 12 Усі бо, що се роблять, гидота про Господа; і за сі гидоти Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою. 13 Ти ж мусиш бути звершеним перед Господом, Богом твоїм: 14 Сі бо народи, що проженеш їх, слухають чарівників та ворожбитів; тобі ж Господь, Бог твій, не дозволив таке чинити. 15 Пророка зміж вас, із браття твого, такого як я, Господь, Бог твій, поставить тобі; його маєте слухати; 16 Як ти благав Господа, Бога твого, на горі Гореб у соборний день, говорючи: Рад би я вже не чути голос Господа, Бога мого, і рад би вже не бачити те велике поломя, щоб не вмерти! 17 Тоді сказав Господь до мене: Добре вони кажуть. 18 Поставлю їм зміж браття їх пророка такого як ти; і вложу слова мої в уста йому, і говорити ме до них все, що прикажу йому. 19 А хто не послухає слів моїх, що промовить їх пророк в імені моїм, такий чоловік відповість мені. 20 Коли ж пророк осьмілиться промовляти слово в імя моє, якого я не заповідав йому казати, або промовляти ме в імя богів инших: такому пророкові смерть. 21 А коли скажеш у свому серці: Як же пізнати нам слова, що не від Господа? 22 Коли пророк в імя Господнє промовив, а слово його не справдилось і не сталось, то се слово не від Господа; по своїй волі сказав його пророк; не лякайсь перед ним.