1 І скликав Мойсей усього Ізраїля і промовив до них: 2 Самі ви вбачали все, що сотворив Господь перед очима вашими в Египецькій землі з Фараоном і з рабами його і з його землею: 3 Великі спокушення, що вбачали очі твої, сі великі знаки і чудеса. 4 Тілько Господь не дав вам серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб чути, аж до сього дня. 5 І водив я вас по степу сорок років: та одежа ваша не розлетілась на вас, і обувє не позносилось на ногах твоїх; 6 Хліба ви не їдали, і вина і сильного напитку не пивали, щоб зрозуміли, що я Господь, Бог ваш. 7 І як прийшли ви на се місце, так Сигон, царь Гезбонський, і Ог, царь Базанський, вийшли проти нас битись, і ми побили їх. 8 І взяли ми землю їх, та й оддали в насліддє Рубеніям та Гадіям та поколінню Манассіїв. 9 Додержуйте ж слова завіту сього, і сповняйте їх, щоб усе, що ви робите, удалось вам. 10 Сьогодні стоїте ви всі перед Господом, Богом вашим: голови поколінь ваших, ваші громадські мужі і ваші начальники, всі мужі Ізрайлеві, 11 Ваші діти, ваші жінки, і приходень твій, що посеред табору твого, від рубача твого до твого водоноші, 12 Щоб ти приступив до завіту Господа, Бога твого, що під клятьбою установляє Господь, Бог твій, сьогодні з тобою про те, 13 Щоб поставити тебе сьогодні своїм народом, а він щоб був Богом твоїм, як сам обіцяв тобі і як він клявся батькам твоїм, Авраамові, Ізаакові і Яковові. 14 Не з вами одними роблю я сей завіт і сю клятьбову умову; 15 А з ними, що сьогодні з нами ту стоять перед Господом, Богом нашим, і з тими, яких ту сьогодні нема з нами. 16 Ви бо знаєте, як ми жили в землі Египецькій, і як ми переходили посеред народів, аж перейшли їх; 17 І ви гидкі їх речі бачили, їх божища з дерева і каменя, із срібла і золота, що їх у себе держать. 18 Остерегайтесь, щоб не було між вами чоловіка, чи жінки, чи родини, чи покоління, що їх серце одвертається сьогодні від Господа, Бога нашого, щоб ійти служити богам сіх народів. Пильнуйте, щоб між вами та не було ні одного кореня, що плодить отруту і полин, 19 І такого чоловіка, що, почувши слова сієї клятьби, благословить себе в серці свому, кажучи: Мати му впокій, хоч я жию по своїй волі; щоб не пропав, хто пє, і хто смагу терпить. 20 Господь не схоче простити йому; тоді запалає гнів Господень і лють його на чоловіка сього, і спадуть на його всі прокляття, написані в ʼцій книзї, і Господь зітре спід небес імя його: 21 І Господь призначить його на погибіль зміж усіх поколінь Ізрайлевих, по всіх прокляттях завіту, як написано в книзї закону сього. 22 І дальші роди, діти ваші, що будуть після вас, і чужоземець, що прийде з далекої землі, побачивши кари сієї землі і муки, що їх завдавати ме їй Господь, казати муть, 23 Що вся земля пожарище, сірка і сіль; земля не засіяна, де ніщо не росте і жадна билина не вдержиться, як западня Содома і Гомора, Адама і Зебоїм, що перевернув їх Господь у гніву свому і в досаді своїй; 24 І казати муть всі народи: Про що Господь зробив так із сією землею? Чого так дуже запалав гнів його? 25 І казати муть їм: За те, що покинули завіт Господа, Бога батьків своїх, що його вчинив з ними, як виводив їх із Египецької землі, 26 І тому, що вони пішли і служити стали богам иншим, і падали ниць перед богами, яких вони не знали, і яких він не дав їм. 27 І запалав гнів Господень на сю землю, так що допустив на неї всі прокляття, які написано в ʼсій книзї; 28 І вирвав їх Господь із сієї землі в гніві і в досаді і в пересерді великому, та й кинув їх у другу землю, як оце й єсть. 29 Що втаєне, те належить Господеві, Богу нашому; що ж відкрите, те наше і дітей наших, по віки, щоб ми сповняли всі слова закону сього.