1 Приложи трубу до уст твоїх! Як орел (налетять) на дім Господень за те, що вони поломали вмову зо мною, і переступили закон мій! 2 Покликати муть до мене: Боже мій! ми ж тебе знаємо, ми — Ізраїль! 3 Ні! відкинув Ізраїль добро, то ж ворог буде вганяти за ним. 4 Ви без мене поставляли царів над собою; обирали собі князїв, мене не питавши; а з срібла свого та з золота свого собі боввани робили: ось, ізза чого погибель! 5 Покинув тебе, Самариє, телець твій! запалав гнів мій на них; доки ж не зможуть вони очиститись? 6 Бо й той (ідол) — діло Ізраїля. Ремесник уробив його, як же йому бути Богом? в куски розпадеться бик Самарийський! 7 Сіяли вони вітра, так жати муть бурю: колоса на стеблі в нього не буде, не дасть муки зерно, а хоч би й дало, то чужі зʼїдять, 8 Зʼїдять і самого Ізраїля; і будуть вони у чужоземців за пусту посудину. 9 Вони пійшли до Ассура, мов той дикий осел, що пустопаш блукає: Ефраїм купував прихильність подарунками. 10 Та хоч вони й посилали чужинцям данини, то, наколи я зберу їх докупи, почнуть вони впадати під тягарем царя над князями. 11 Много жертівників про гріх Ефраїм спорудив, та й на (кару за) гріх йому ті жертівники вийшли. 12 Важні я йому написав закони, та вони, мов чужі, в нього поробились. 13 Вони приносять в жертву мені мясо, щоб самі його їли; Господеві вони невгодні; безбожність їх ніколи в нього з думки не сходить, і він буде їх однако за гріхи карати: вернуться вони в Египет (у неволю). 14 Творця свого забув Ізраїль та построїв собі божниці, та й Юда побудував міста утверджені; та я пошлю огонь на міста його, — він пожере палати його.