1 Горе коронї гордих та пяних Ефраїміїв, (горе) зовялому цьвіту в величній окрасї його, що розсадовився поверх гори понад урожайною долиною, та все, мов би пяний од вина. 2 Ось уже йде потужний та кріпкий (гнїв) од Господа, наче злива з грядом і пагубний вихор; наче розгукана повідь розбурханих вод, і повергає його нездержною силою на землю. 3 Ногами буде потоптана корона гординї пяних Ефраїміїв. 4 З квіткою ж вялою в величній окрасї його на верху вроджайної долини станесь те, що з смоквою, перед часом достиглою, що, скоро хто її вбачить, зараз простягає руку та й зʼїдає. 5 Оного часу буде один Господь Саваот величним вінцем і короною слави для останків свого народу; 6 Він буде духом правосуду тим, що засїдають на суд, та відвагою тим, що ворога од воріт прогонять. 7 Бо й вони од вина спотикаються й збиваються напоями з дороги; сьвященник і пророк спотикаються від опяняючих напитків; поконані вином, ходять, мов безглузді від напою; в пізнаннї похибляються, помиляються в осудї. 8 Столи в них повні гиду й блювотини, нема чистого місця. 9 А договорюють*Висьмівають науку пророків, кепкують із їх упоминів.: „Кого хоче він учити знання? кого проповіддю на розум наводити? хиба тих, що перестали їх молоком з грудей годувати, що їх неня саме від грудей відлучила? 10 У вас усе — заповідь та заповідь, а за заповіддю знов заповідь; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато часу (до кари), та й там не багато.‟ 11 За се ж будуть говорити до сих людей чужинцї†Що на край нападуть. лепетаннєм чужою мовою. 12 До них говорили (пророки): „Оце відпочинок: дайте спочити струдженому: се буде потїха‟ (наша). Та вони не хотїли слухати. 13 І станесь із ними по слову Господньому: заповідь на заповідь; заповідь за заповіддю; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато, та й там не багато, — так що пійдуть і попадають горілиць і порозбиваються, і попадуться в сїть та й спіймаються. 14 Слухайте ж слова Господнього, ви зневажники, що правите народом сим у Ерусалимі: 15 Позаяк ви говорите: „Ми з смертю зробили умову, рядну вчинили ми з пеклом: коли побиваючий бич переходити ме, — він нас не досягне, бо ми втечище певне маєм у льжі, й в оманї притулок надїйний.‟ 16 За се так говорить Господь Бог: Ось я закладаю в основу камінь на Сионї, — камінь певний, угольний, великоцїнний, та кріпко заложений; хто в його ввірує, той не застидаєсь. 17 І зроблю суд мірою, а справедливість — вагою, і, наче грядом, спустошене буде втечище льжи, й води затоплять місце вашого сховку. 18 І так ваші змовини з смертю розірвуться, і ваша рядна з пеклом не встоїть; і як прийде побиваючий бич, то й вас погубить, 19 Наколи переходити стане, він захопить вас; а переходити ме кожного рана, в день і в ночі, та й сама вже чутка про його переймати ме страхом. 20 Ложе буде вам надто коротке, щоб простягнутись, — укривало надто узке, щоб ним обгорнутись. 21 Бо встане Господь так, як на горі Перазимі‡2. Цар. 5, 20., розгнїваєсь, як на долинї Габаонській§Іс. Нав. 10, 12., щоб зробити дїло своє, дїло незвичайне, та й довершить своє дїло, своє дїло дивовижне. 22 Тим не жартуйте, щоб кайдани в вас не стали тугійші; бо я чув від Господа, Бога сил, — що пагуба всїй землї призначена. 23 Прихилїте ж слух і послухайте голосу мого; вважайте й вислухайте, що буду до вас промовляти: 24 Хиба плугатарь день у день про свій засїв оре, викидає борозди та боронить землю свою? 25 Нї; зрівнявши ниву, сїє він чорнуху, або розсїває кмин, або сїє пшеницю, ячмінь у вибраному місцї, та просо. 26 Сього порядку навчає його сам Господь; він учить його. 27 Бо не молотять чорнухи валом зубчатим, анї коліс не качають по кминові, а палицею вибивають чорнуху, та й кмин — палицею. 28 Та й збіжжє вимолочують, та не роздавлюють його; водять по йому молотїльні колеса з їх кіньми, та розтирають. 29 І се походить од Господа сил: дивні ради його, велика премудрість його!