1 Не вмовкну я ради Сиона, не втихну задля Ерусалиму, аж докіль, як світло, заблисне справедливість його, а спасеннє його — як горючий світильник. 2 І побачять народи справедливість твою й усі царі — славу твою, і дадуть тобі нове імя, яке уста Господні наречуть. 3 І будеш, наче корона в руці в Господа, наче царський вінець — в долоні Бога твого. 4 Не будуть уже тебе звати покидкою, не будуть звати край твій пустинею, а звати муть тебе: Ласкавість моя на ній, а країну твою — замужня; Господь бо вподобав тебе, й земля твоя знов подружиться. 5 Як той молодик дружиться з дівчиною, так сини твої одружаться з тобою; і, як той жених радіє своєю княгинею, так буде Бог твій утішатись тобою. 6 На мурах твоїх, Ерусалиме, я сторожу поставив, і не вмовкати ме вона ні в день, ні серед ночі. О ви, що пригадуєте Господа, — не вмовкайте! — 7 Не вмовкайте перед ним, аж покіль не відновить він Ерусалима та поки не зробить його славним на землі. 8 Поклявсь Господь правицею своєю і кріпкою рукою своєю: Не дам уже більше зерна твого супостатам твоїм у їжу, не буде вже більш чужениця вина твого пити, що ти його порав; а той, 9 Хто жне його, їсти ме його, вихваляючи Бога, й хто виноград порав, той і вино буде пити в святому дворі його. 10 Ійдіте ж, ходіте в ворота й дорогу народові рівняйте! Рівняйте, рівняйте дорогу, геть усе каміннє з дороги счисчайте, виставте знамено народам! 11 Се, обявляє Господь з краю до краю землі: Скажіте дочці Сионовій: ось ійде твій спаситель; із ним його заплата й нагорода його перед ним. 12 І назвуть їх народом святим, одкупленим від Господа, а тебе називати муть містом пошукованим, а не опущеним.