5
1 Пройдіте по улицях Ерусалимських, озирнітесь навкруги та роспитуйте й шукайте по всіх майданах: чи знайдете кого, що чинив би суд, щоб допевнявся правди, — я би змилосердився. 2 Хоч вони й мовляють: „Як жив Господь!‟ то божяться криво. 3 Твої ж, Господи, очі хиба не на правду дивляться? Ти побиваєш їх, та їх наче б не боліло; ти вигублюєш їх, та вони не хочуть знати науки; лиця в їх поробились твердійшими від каменя — не хотять навернутись. 4 Я думав собі: вони, може бути, люде прості, вони дурні, то ж і не знають путя Господнього, ні закону Божого. 5 Пійду ж я до значних та розмовлюсь із ними, бо вони знають Господню путь, закон Бога свого. Та вони всі вкупі ще більш поламали ярмо, порвали ужви. 6 Тим і побє їх лев із ліса, пожере степовий вовк, облягати ме пард міста їх, так що, хто вийде, буде пошматований, бо умножились переступи їх, нема ліку зрадам їх. 7 Як же мені за таке простити тебе? Діти твої покинули мене та й присягаються тими, що — не боги. Я годував їх, вони перелюбкували й купами товпились у доми блудниць. 8 Вони — годовані жеребці: кожний рже до чужої жени. 9 Хиба ж мені не карати за таке? говорить Господь, чи ж не помститься душа моя на такому народові, як сей? 10 Вилазїте на мури його й розвалюйте — та не до щаду; виривайте парости його, бо вони не Господні; 11 Зрадив бо мене дім Ізрайлів і дім Юдин, говорить Господь. 12 Одцурались вони Господа й мовляли: „Нема його, й не побє нас лиха година, ні меч, ні голоднеча. 13 І пророки говорили на вітер, і слова (Господнього) нема в них; їм самим нехай те станеться.‟ 14 Тим же то говорить Господь Бог сил: за те, що провадили ви такі речі, зроблю я слова мої в устах твоїх огнем, а сих людей — дровами, і той огонь пожере їх. 15 Ось, я напущу на вас, доме Ізраїля, народ здалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давнезний, народ, що мови його ти не знаєш, і що він говорить, ти незрозумієш. 16 Сагайдак у його, як гріб розтворений, а всі вони — самі невміраки. 17 І повиїдають вони вроджай твій і зерно твоє; зʼїдять синів твоїх і дочок твоїх; вівці твої й товар твій; виноградину твою й смокви твої; утверджені городи твої, що на їх уповаєш, вони мечем звоюють. 18 Але й у ті часи, говорить Господь, не вигублю вас до щаду. 19 Коли ж мовляти мете: За що вдіяв нам се все Господь, Бог наш? то відкажи їм: Що ви мене покинули та й служили чужим богам у своїй землі, за те будете служити чужим у землі не вашій. 20 Оповістіть се в дому Якововому й звістіть в Юдеї, кажучи: 21 Слухайте, дурні й нерозсудливі люде, що маєте очі, та не бачите, маєте уші, та не чуєте: 22 Чи вже ж ви та не боїтесь мене, говорить Господь, чи й передо мною не затремтите? Я ж положив морю гряницею піски, вічною гряницею, яку воно не переступить; і хоч филі його напирають, та годі їм перемогти; хоч вони бурхають, та не здоліють перейти. 23 А в людей сих серце бутне й ворохобне; відступили та й пійшли манівцем. 24 Не подумали ж у серці свойму: Біймося Господа Бога нашого, що дає нам свого часу дощ ранній і пізній, що порядкує тижнями, призначеними на жнива. 25 Се ж провини ваші відхилили те, се ваші гріхи відняли вам те добро. 26 Бо між людьми моїми знаходяться безбожні: залягають, як птахоловці, припадають до землі, наставляють сіти, щоб ловити людей. 27 Мов клітка, повна птиць, так повно в їх домівках оманного заробітку; сим робом і поробились вони великими й заможними, 28 Потовстіли й погрубшали, а в лихому попереступали всяку міру; не розбирають справ на суді, справ безбатченків; самі упливають в добрі, а справедливому ділу вбогих не помагають на суді. 29 Чи не покараю ж я за таке, говорить Господь, і не помститься серце моє на такому народові, як сей? 30 Чудні й страшні речі діються в сій землі: 31 Пророки пророкують лож, священники за їх підмогою управляють, а люд мій любить се. Що ж ви чинити мете, як настане тому кінець?