1 Ісус же пійшов на гору Оливну. 2 Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всі люде приходили до Него; й сівши навчав їх. 3 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині, 4 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. 5 В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш? 6 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі. 7 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. 8 І, знов, схилившись до долу, писав по землі. 9 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посередині. 10 Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателі твої? ніхто тебе не осудив? 11 Вона ж каже: Ніхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши. 12 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я світло світу. Хто йде слідом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме світло життя. 13 Казали тоді Йому Фарисеї: Ти про себе свідкуєш; свідченнє Твоє неправдиве. 14 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я свідкую про себе, правдиве свідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду. 15 Ви по тілу судите; я не суджу нікого. 16 Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець. 17 І в законі ж вашому написано, що двох людей свідченнє правдиве. 18 Я свідкую про себе, й свідкує про мене пославший мене Отець. 19 Казали тоді Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Ні мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б. 20 Такі слова промовив Ісус у скарбниці, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його. 21 Рече їм тоді знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти. 22 Сказали тоді Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти? 23 І рече їм: Ви від нижнього, я від вишнього; ви від світу сього, я не від світу сього. 24 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших. 25 Казали тоді Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам. 26 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в світі. 27 Не розуміли, що про Отця їм глаголе. 28 Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тоді зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нічого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю. 29 І Пославший мене — зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобається Йому. 30 Як се Він промовляв, многі увірували в Него. 31 Рече тоді Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете, 32 і зрозумієте правду, й правда визволить вас. 33 Відказали Йому: Ми насіннє Авраамове, й ні в кого не були в неволі ніколи. Як же Ти говориш, що вільні будете? 34 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха. 35 Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку. 36 Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете. 37 Знаю, що ви насіннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас. 38 Я, що видів ув Отця мого, глаголю; а ви, що виділи в отця вашого, робите. 39 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви діти Авраамові були, діла Авраамові робили б. 40 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив. 41 Ви робите діла отця вашого. Казали тоді Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога. 42 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав. 43 Чом бесіди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. 44 Ви від отця диявола, й хотіння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правді не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її. 45 А що я правду глаголю, не віруєте мені. 46 Хто з вас докорить мені за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте мені? 47 Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога. 48 Озвались тоді Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш? 49 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене. 50 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить. 51 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. 52 Сказали тоді Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. 53 Хиба Ти більший єси, ніж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш? 54 Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя ніщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш. 55 І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Ні, знаю Його, й слово Його хороню. 56 Авраам, отець ваш, рад був видіти день мій; та він увидів, і зрадів. 57 Казали тоді Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видів єси? 58 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш ніж Авраамові бути, я був. 59 Брали тоді каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.