1 Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його. 2 Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його. 3 Тоді Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями,*Смолоскипами. та з зброєю. 4 Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече їм: Кого шукаєте? 5 Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. 6 Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю. 7 Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея. 8 Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти. 9 Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси мені, не згубив я з них нікого. 10 Тоді Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх. 11 Рече тоді Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав мені Отець, хиба не пити її? 12 Тоді рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його, 13 і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреєм того року. 14 Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей. 15 Пійшов же слідом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський. 16 Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тоді другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверниці, і ввела Петра. 17 Каже тоді слуга дверниця Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Ні. 18 Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся. 19 Тоді архиєрей спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його. 20 Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно світові; я завсіди учив у школі і в церкві, куди Жиди завсіди сходять ся, і потай не глаголав нічого. 21 Чого мене питаєш? Спитай тих, що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав. 22 Як же Він се промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві? 23 Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, свідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш? 24 Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиєрея. 25 Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тоді йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Ні. 26 Каже один із слуг архиєрейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним? 27 Знов тоді відрік ся Петр, і зараз півень запіяв. 28 Ведуть тоді Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху. 29 Вийшов тоді Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього? 30 Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі. 31 Каже тоді їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудіть Його. Сказали тоді йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нікого. 32 Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти. 33 Увійшов тоді знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський? 34 Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене? 35 Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали мені Тебе. Що зробив єси? 36 Відказав Ісус: Царство моє не від світа сього. Коли б від світа сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсіля. 37 Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у світ, щоб свідкувати правді. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу. 38 Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Ніякої вини не знаходжу я в Йому. 39 Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського. 40 Закричали тоді вони всі знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.