1 І відказав Йов і промовив: 2 Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потіха від вас. 3 Потерпіть мені, а я буду говорити; а тоді вже, як виговорюсь, насьмівайтесь. 4 Чи то ж до чоловіка вимірена бесіда моя? та й як мені не впадати духом? 5 Гляньте на мене й вжахнітесь, та затуліть пальцем уста ваші. 6 Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тіло моє. 7 Чим воно дієсь, що ледачі живуть, доживають старості, та й силами здорові? 8 Діти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх. 9 Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними. 10 Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає. 11 Стадом випускають вони малечу свою, й діти їх скачуть. 12 Виспівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку; 13 Вони проводять дні свої в щастю, й в хвилці (без муки) сходять у глибину (земну). 14 А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх! 15 Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись? 16 Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене! 17 Або може часто гасне у беззаконних світич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гніву свойму? 18 Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром! 19 (Скажеш:) Бог держить дітям його нещастє його. — (Ні,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав. 20 Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гніву Вседержителя. 21 Бо й яка ж йому жура про дім свій після нього, як місяців його лік закінчився? 22 Але чи ж то нам Бога вчити мудрості, коли він судить і тих, що горі (в небі)? 23 Один умірає в повноті сил своїх, в повному спокої та мирі; 24 Нутро його повне товщі, а кості в його, неначе напоєні шпігом. 25 Другий же вмірає в гіркості душі, не дознавши добра. 26 А таки вони вкупі лежати муть в землі, й черви покриють їх. 27 Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплітаєте. 28 Ви скажете: Де дім князя, а де шатро, що в йому жили проступники? 29 Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань? 30 Що в день біди лиходій щаджен буває, а в день гніву одводиться набік? 31 Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв? 32 Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й ліку. 33 Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.