1 І провадив Еліуй річ дальше й говорив: 2 Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати. 3 Почну розсліди мої здалека й стану в обороні справедливості Творця мого. 4 Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повноті знання мого. 5 Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем. 6 Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить. 7 Не одвертає очей він від людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолі й приводить до поваги. 8 Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди — 9 Він їх діла їм покаже й гріхи їх превеликі; 10 Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись від їх ледачих учинків. 11 І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть дні свої в щасті, і літа свої в радощах; 12 Як же не послухають, — згинуть від (Божого) стрілу й визівнуть духа в сліпоті своїй. 13 Лукаві же — вони зрушують серцем своїм гнів (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани; 14 Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками. 15 Бідного ж він рятує з біди його, і в тісноті відтулює ухо його*Щоб почув ласкаві слова Божі.. 16 Викликав би й тебе він з тісноти на місце просторе, де нема притиску, й на столі твойму страва повна була б товщі. 17 Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд — укупі. 18 О, нехай не вдарить тебе гнів Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе. 19 Чи ж дасть бо він яку ціну твому багацтву? Ні, — ані золотові, ані ніякому скарбові. 20 О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають! 21 Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожності, яку ти волієш, ніж тихо страдати. 22 Глянь, Бог у силі величен, і де такий, як він, законодавець? 23 Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість? 24 Памятай на те, щоб його діла хвалити, що їх люде видять. 25 Всі бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати. 26 Ось, Бог великий й годі нам його поняти; літ його нам не злічити. 27 Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем; 28 Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей. 29 А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його? 30 А ось, він обливає його світлом своїм і покриває дно моря. 31 Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу. 32 В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити. 33 Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дієсь.