1 І сталось, як скінчив Ісус, усі ці слова, рече до учеників своїх: 2 Ви знаєте, що через два дні буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє. 3 Тоді зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, 4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. 5 Та казали: Тільки не в свято, щоб не було бучі між народом. 6 Як же був Ісус у Витанії в господі в Симона прокаженого, 7 приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидів за столом. 8 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? 9 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. 10 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? діло бо добре вчинила на мені. 11 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. 12 Зливши бо вона миро се на тіло моє, на погребеннє моє зробила. 13 Істино глаголю вам: Де б ні проповідувалась євангелия ся по всьому світу, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 14 Тоді, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв, 15 каже: Що хочете дати мені, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. 16 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. 17 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? 18 Він же рече: Йдіть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. 19 І зробили ученики, як повелів їм Ісус; і приготовили пасху. 20 Як же настав вечір, сів Він за столом із дванайцятьма. 21 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. 22 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? 23 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. 24 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 25 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси. 26 Як же вони їли, взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тіло моє. 27 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всі; 28 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливається на оставленнє гріхів. 29 Глаголю ж вам: Що не пити му від нині з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого. 30 І заспівавши вони, вийшли на гору Оливну. 31 Тоді рече до них Ісус: Всі ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівці стада. 32 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею. 33 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усі поблазнять ся Тобою, я ніколи не зблазнюсь. 34 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше ніж півень запіє, тричі відречеш ся мене. 35 Каже Йому Петр: Хоч би мені з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали. 36 Тоді приходить з ними Ісус на врочище*Місце. Гетсиман, і рече до учеників: Сидіть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. 37 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. 38 Тоді рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смерті. Підождіть тут, і не спїте зо мною. 39 І пройшовши трохи далій, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. 40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? 41 Пильнуйте та моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тіло ж немошне. 42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. 43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. 44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. 45 Тоді приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 46 Уставайте, ходімо: ось наближується зрадник мій. 47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, від архиєреїв та старших людських. 48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцілую, той і єсть він: беріть його. 49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцілував Його. 50 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тоді, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його. 51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. 52 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, від меча погинуть. 53 Або думаєш, що не міг би нині вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів? 54 Як же тоді справдились би писання, що так мусить статись? 55 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене. 56 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тоді всі ученики, покинувши Його, повтікали. 57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались. 58 Петр же йшов слідом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сів із слугами, щоб бачити конець. 59 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого свідчення на Ісуса, щоб Його вбити, 60 і не знайшли. І коли багато лжесвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесвідки, 61 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її. 62 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нічого не відказуєш, що сі проти Тебе свідкують? 63 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? 64 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правиці сили, й грядущого на хмарах небесних. 65 Тоді архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще свідків? Ось тепер чули хулу Його; 66 як вам здається? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти. 67 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, 68 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе? 69 Петр же знадвору сидів у дворі. І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. 70 Він же відрік ся перед усіма, кажучи: Не знаю, що говориш. 71 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. 72 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. 73 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. 74 Тоді почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. 75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.