1 Ось, наступає пустошник на тебе: хорони твої замки, стережи шляху, узброюй поясниці, збірай до купи потугу. 2 Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву; ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили. 3 Ось, щити силачів його червоніють; в кармазині військо; колесниці огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лісом филюються. 4 Улицями котяться колесниці, грімлять майданами; блищать огнем вони, миготять блискавками. 5 Погукне на свої воєводи, — вони біжать, аж спотикаються; підступають під мури міста, ось обляг готовий. 6 Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається. 7 Сталось! її обнажили, займають у полонь; бранки-невольниці голубками стогнуть і бють себе в груди. 8 Ниневія, як містом осілась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втікають. Ой стійте бо, стійте! та ніхто й не озирнеться. 9 О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Ліку нема тут запасам усяких дорогих знарядів. 10 Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце мліє, коліна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всіх потемніли. 11 А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а ніхто їх не пугав? 12 Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, — душив про свої левиці, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно? 13 Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землі, й голосу послів твоїх вже не буде чути.