1 Аж ось піднялось велике наріканнє в народі і в жінок його на братів своїх Юдеїв: 2 Були такі, що говорили: Нас, синів наших і дочок наших багацько; і ми бажали б доставати хліба й харчуватись, щоб жити. 3 Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хліба в голоді. 4 Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші; 5 У нас такі ж тіла, як тіла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволі. Нема ніяких засобів в руках наших на викуп; і поля наші та виноградники наші у других. 6 Як почув я їх нарікання і такі слова, то я розгнівався дуже. 7 Серце моє збурилось, і я почав остро докоряти старшинам та значним і сказав їм: Ви берете з братів своїх лихву? І скликав я проти їх великі збори, 8 Та й сказав їм: Ми викуповували братів своїх, Юдеїв, проданих поганам, скільки в нас було сили, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали й не знаходили, що б відповісти. 9 І сказав я: Не гаразд ви робите. Чи ж не в страху перед Богом нашим повинні ви ходити, щоб уйти глуму від народів, ворогів наших? 10 Та й я, й брати мої, й служащі при мені давали їм в позичку срібло й хліб, але даруймо їм довг сей? 11 Верніть же їм таки тепер поля їх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хліба, з вина й оливи, на яку ви позичали їм. 12 І сказали вони: Вернемо й не вимагати мемо в їх; зробимо так, як ти кажеш. І покликав я священників, і звелів їм заприсягтись, що й вони так зроблять. 13 І витрусив я мою одежу й сказав: Нехай Бог так витрусить кожну людину, що не додержить свого слова, з його дому й з його дорібку, і бодай йому було так витрушено й порожньо! А ввесь збір промовив: амінь. І прославили Бога; і здійснив народ слово се. 14 Іще: від того часу, як мені приказано бути їх областним начальником у землі Юдейській, від двайцятого року до трийцять другого року царя Артаксеркса, за двайцять років я й брати мої не побирали прохарчування областних начальників; 15 А переднійші начальники краю, що були до мене, обтяжували народ, і брали з їх хліб і вино, окрім сорока секлів срібла (на день); навіть і слуги їх паношились над народом. Я же не робив так через страх Божий. 16 При сьому я вів роботу коло сього муру; та й поля ми не закуповували, а всі слуги мої збірались туди на роботу. 17 Юдеїв і старшин бувало по сто пятьдесять чоловіка за столом у мене, окрім тих, що приходили до нас з народів, які навкруги нас. 18 А було наготовляно щодня: один віл, шість добірніх овець, і птиці готувалось у мене, а за десять день виходила сила всякого вина. А одначе начальницької харчі я не вимагав, бо важка служба тяготіла на сьому народі. 19 Спогадай, мій Боже, на добро мені про все, що я вчинив задля сього народу!