1 Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить. 2 Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик. 3 Важке каміннє, а пісок так само, та гнів дурного обоє переважить. 4 Жорстокий гнів, палка і лютість, та проти ревності хто встояти зможе? 5 Докір явний багато ліпший, аніж укрита любов. 6 Ліпші щирі догани від люблячого, аніж зрадливі поцілуї від того, що ненавидить. 7 Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке. 8 Як пташка, що гніздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув. 9 Масті й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду уділяє. 10 Не покидай свого, ні батькового друга, і в братів дім не йди в лиху твою годину: Ліпший сусід близький, аніж брат далеко. 11 Розумен будь, сину, втішай моє серце, щоб знав я, що мені злоріці відказати. 12 Розважливий бачить лихо й ховається, а недосвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають. 13 Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього! 14 Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить. 15 Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива — вони одно; 16 Хто хоче здержати її, той намагаєсь зʼупинити вітра, та сховати в руці оливу, що дає знати про себе. 17 Як залізо гострить залізо, так гострить чоловік зір друга свого. 18 Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде. 19 Як у воді лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка, 20 Ненаситня безодня й пекло, — оттак неситі й очі людські. 21 Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її. 22 Товчи безумного так як зерно у ступі, — не вилущиш його з дурноти його. 23 Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою; 24 Добуток бо не на віки, бо й власть — чи ж вона переходить із роду в рід? 25 Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сіна. 26 Ягнята дають тобі одежу, козли — за що купити поле. 27 Доволі молока козиного на їжу тобі, на їжу родині твоїй, та й на прожиток челяді твоїй.