1 Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи! 2 Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене. 3 Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене. 4 За любов мою ворогують на мене; а я все молюся. 5 А вони мені злом за добро, за любов ненавистю відплатили. 6 Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него. 7 Коли на суді стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полічиться. 8 Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший! 9 Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою! 10 Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хліба просять! 11 Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять! 12 Нехай нікого не має, хто постояв би в доброті до його, і нехай не буде нікого, хто б сиріт його помилував! 13 Потомство його нехай згине, в другому поколінню нехай імя його буде затерте! 14 Нехай згадаються перед Господом несправедливості батьків його, і гріх матері його нехай не затреться! 15 Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землі! 16 Тому, що не було на думці в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серці. 17 Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же ніколи не зазнає його! 18 Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олій, кості його проникне! 19 Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується! 20 Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять. 21 Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене! 22 Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене. 23 Як тінь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь. 24 Коліна мої від посту охляли, і тіло моє змарніло. 25 І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують. 26 Поможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене по милості твоїй! 27 Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє діло. 28 Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому! 29 Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться. 30 Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його. 31 Бо він стоїть по правиці бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.