1 Алеф. Блаженний, в кого дорога чесна, хто в законі Господа ходить! 2 Блаженний, хто свідчення його хоронить, хто цілим серцем його шукає, 3 Хто кривди не робить, його дорогами ходить! 4 Ти велів заповіді твої пильно повнити. 5 Ой коли б дороги мої та вели мене, щоб устави твої хоронити! 6 Тоді б я не посоромився, на всі заповіді твої зважаючи. 7 Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливості твоєї. 8 Повнити му твої устави; не опусти мене зовсім. Бет. 9 Як держати ме чисто парень стежку свою? Коли дбати ме про неї після слів твоїх. 10 Цілим серцем моїм шукав я тебе; не дай мені відхилитись від заповідей твоїх! 11 Слово твоє заховав я в серці моїм, щоб не согрішити проти тебе. 12 Благословен будь, Господи! Навчи мене уставів твоїх! 13 Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх. 14 Дорогами свідчень твоїх я більш любувався, як найбільшим багацтвом. 15 Про заповіді твої буду промишляти, і стежок твоїх пильнувати. 16 В уставах твоїх моє милуваннє; не забуду слова твого. Гімель. 17 Твори милість слузї твому, і буду жити і слово твоє хоринити! 18 Отвори очі мої, і побачу дива закону твого! 19 Я сторонній на землі, не крий від мене заповідей твоїх! 20 Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми. 21 Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх. 22 Одверни від мене сором і зневагу! Бо я хоронив свідчення твої. 23 І князї засідають, змовляються проти мене; слуга ж твій про устави твої промишляє. 24 Свідчення твої моя роскіш, моя рада. Далет. 25 До пороху пристала душа моя; оживи мене по слову твому. 26 Про дороги мої росказав я, і ти вислухав мене; навчи мене уставів твоїх! 27 Дай зрозуміти дорогу росказів твоїх, і буду промишляти про дивні діла твої. 28 Ниє душа моя від смутку; піддвигни мене, по слову твому! 29 Одверни від мене дорогу льживу, і закон твій даруй мені! 30 Вибрав я дорогу вірності, твої присуди поставив перед собою. 31 Я пристав до свідчень твоїх; Господи, не дай осоромитись мені! 32 Пійду дорогою твоїх заповідей, коли зробиш простір серцю мому. Ге. 33 Навчи мене, Господи, дороги уставів твоїх, і додержу її до кінця життя. 34 Дай мені розум, і буду хоронити закон твій, і повнити з цілого серця. 35 Дай ходити стежкою заповідей твоїх! Бо в тому радість моя. 36 Нахиляй серце моє до свідчень твоїх, а не до користі. 37 Одверни очі мої, щоб марноти не бачили! Оживи мене в дорозї твоїй. 38 Сповни слово твоє слузї твому, що благовіє перед тобою. 39 Одверни від мене сором, котрого я боюся! Твої бо присуди благі. 40 Глянь, я бажаю росказів твоїх; оживи мене правдою твоєю. Вав. 41 І пошли мені милість твою, Господи, твоє спасеннє після слова твого! 42 Тоді дам відповідь кепкуючим з мене, бо я вповаю на слово твоє. 43 І не відбери зовсім слова правди від уст моїх! Бо я вповаю на присуди твої. 44 І хоронити му закон твій, без устанку, все і по віки. 45 І буду ходити по широкому просторі; бо я шукав заповідей твоїх. 46 І перед царями говорити му про свідчення твої і не посоромлюсь. 47 І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих мені. 48 І простирати му руки мої до заповідей твоїх, любих мені; і про встанови твої промишляти му. Заїн. 49 Спогадай слова до слуги твого, на котре казав мені вповати! 50 Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене. 51 Бутні над міру посьміялись з мене; та я не відхилився від закону твого. 52 Споминаю, Господи, суди твої одвічні, і даю серцю обраду. 53 Обгорнув мене гнів великий на беззаконних, що закон твій покинули. 54 Устави твої були пїснями для мене в сторонній оселі моїй. 55 Ночами згадував я імя твоє, Господи, і повнив закон твій. 56 Сталось се зо мною, бо я хоронив прикази твої. Хет. 57 Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої. 58 З цілого серця благав я тебе; будь милостивий для мене, по слову твому! 59 Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до свідчень твоїх. 60 Я спішився і не гаявся, заповіді твої повнити. 61 Сіти беззаконних обгорнули мене; та не забув я закону твого. 62 О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої. 63 Товариш я всім, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують. 64 Милосердя твого, Господи, повна земля; навчи мене уставів твоїх. Тет. 65 Добро вчинив єси, Господи, слузї твому, по слову твому. 66 Настав мене на розум добрий і пізнаннє! Бо я вірив заповідям твоїм. 67 Як ще не був я впокорений, блукав я; тепер же сповняю слово твоє. 68 Ти благий і благотворящий; навчи мене твоїх уставів! 69 Бутні зновили брехню проти мене; я сповняю твої веління. 70 Серце їх, мов від товщі потовстіло; моя роскіш в законі твому. 71 Благо мені, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись. 72 Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла. Йод. 73 Руки твої сотворили і приготовили мене; дай мені розум і навчусь заповідей твоїх. 74 Боящіся тебе побачать мене і звеселяться, що я вповав на слово твоє. 75 Знаю, Господи, що суди твої справедливі, і що по правді ти покарав мене. 76 Милість твоя нехай буде обрадою для мене, по слову твому до слуги твого! 77 Змилосердися надо мною, то буду жити! Бо закон твій моя роскіш. 78 Допусти сором на бутних! Вони бо понижили мене безвинно; я промишляю про веління твої. 79 Нехай обернуться до мене, хто свідчення твої знає. 80 Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись мені. Каф. 81 Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє. 82 Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потішиш мене? 83 Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув. 84 Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми? 85 Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому. 86 Всі заповіді твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи мені! 87 Мало, що не знищили мене на землі; я ж не покинув заповідей твоїх. 88 Оживи мене по милості твоїй, і буду хоронити свідченнє уст твоїх! Ламед. 89 На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах. 90 З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо. 91 По твоїй волі стоїть все до днешного дня, всі бо речі тобі служять. 92 Як би не закон твій, моя роскіш, я в біді моїй пропав би. 93 Ніколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене. 94 Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повеління твої. 95 Засіли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на свідчення твої зважаю. 96 У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем. 97 Як же любий мені закон твій! Цілий день думка моя про його. 98 Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповіді твої, вони бо все зо мною. 99 Понад усіх учителів моїх став я розумнійшим, бо свідчення твої на думці в мене. 100 Більше розуму в мене, як в старців, бо я хоронив прикази твої. 101 Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє. 102 Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене. 103 Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм! 104 Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун. 105 Слово твоє світильник перед ногами моїми, і світло на стежці моїй. 106 Я клявся хоронити присуди справедливості твоєї, і встою в слові моїм. 107 Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому! 108 Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудів твоїх. 109 Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого. 110 Заставили безбожні клітку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився. 111 Свідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого. 112 Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех. 113 В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю. 114 Ти єси мій притулок і щит мій; на слово твоє вповаю. 115 Ідіть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповіді Бога мого. 116 Допоможи мені по слову твому, щоб жити мені, і не дай осоромитись в надії моїй! 117 Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої. 118 Ти всіх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантійства їх льживі. 119 Як жужлі, так відгорнув ти всіх беззаконників землі, тому люблю я свідчення твої. 120 Від страху перед тобою жахається тіло моє, і судів твоїх я боюся. Аїн. 121 Творив я суд і справедливість; не віддай мене ворогам у руки! 122 Слузї твому будь порукою до доброго; не дай бутним пригнічувати мене! 123 Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливості твоєї. 124 Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх. 125 Я твій слуга, дай мені зрозуміннє, і пізнаю свідчення твої. 126 Пора Господеві до діла; вони закон твій зломили. 127 Тому люблю заповіді твої над золото і над щире золото. 128 Тому всі прикази твої вважаю зовсім правими; ненавиджу кожну стежку льживу. Пе. 129 Дивні свідчення твої, тому хоронить їх душа моя. 130 Обявлене слово твоє просвічує, дає зрозуміннє людям простодушним. 131 Устами отвертими лакнув я, бо заповідей твоїх бажав. 132 Повернися до мене і помилуй мене, як милуєш тих, що імя твоє люблять. 133 Утверди шаги мої в слові твоїм, і не дай неправоті запанувати надо мною! 134 Вибави мене з неволі людської, то буду сповняти веління твої. 135 Засвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх! 136 Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде. 137 Справедлив єси, Господи, і праві суди твої. 138 Ти заповідав свідчення твої в справедливості і в повній вірності. 139 Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої. 140 Слово твоє випробоване, і любе слузї твому. 141 Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх. 142 Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда. 143 Скорбота і горе постигли мене; та заповіді твої роскіш моя. 144 Справедливість свідчень твоїх вічна; дай мені зрозуміннє, і жити му! Коф. 145 З цілого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му. 146 До тебе кликав я; спаси мене і свідчення твої сповняти му. 147 Перед досвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє. 148 Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти. 149 Почуй голос мій по милості твоїй; Господи, по суду твому оживи мене. 150 Приближились ті, що задумали лихо; від закону твого вони далеко стали. 151 Близько єси, Господи, і всі заповіді твої правда. 152 Від давна знаю із свідчень твоїх, що ти утвердив їх на віки. Реш. 153 Споглянь на горе моє і вибави мене! Я бо не забув закону твого. 154 Заступи справу мою і визволи мене! Оживи мене по слову твому! 155 Далеко від беззаконних спасеннє, вони бо не дбають про устави твої. 156 Велика милість твоя, Господи; оживи мене по правосуддю твому. 157 Багацько в мене напасників і гнобителів моїх; від свідчень твоїх я не відхилився. 158 Бачив я невірних, і вони були огидою для мене, бо не хоронили слова твого. 159 Дивись, як я люблю веління твої; по милості твоїй, Господи, оживи мене! 160 Основа слова твого правда, і всякий присуд справедливості твоєї вічній. Шін. 161 Безвинного гонили мене дуки; та слова твого боїться серце моє. 162 Радію словом твоїм, як той, хто здобич велику находить. 163 Брехню ненавиджу й гидую нею; закон твій люблю я. 164 Сім раз у день хвалю тебе за присуди справедливості твоєї. 165 Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій і нема для них спотикання. 166 Я вповав на спасеннє твоє, Господи, і сповняв заповіді твої. 167 Душа моя хоронила свідчення твої, і вони мені вельми любі. 168 Твої веління і свідчення сповняв я, всі бо дороги мої перед тобою. Тав. 169 Моє благаннє нехай прийде близько до тебе, Господи! Дай мені зрозуміннє, по слову твому. 170 Моє моленнє нехай дійде до тебе! Вирятуй мене, по слову твому. 171 Уста мої віддадуть хвалу тобі, коли навчиш мене уставів твоїх. 172 Язик мій грімко промовить слово твоє, всі бо заповіді твої справедливість. 173 Простягни руку твою на поміч мені! Твої бо веління вибрав я. 174 Тужив я за спасеннєм твоїм, Господи, і закон твій роскіш моя. 175 Дай жити душі моїй, і буде тебе хвалити, і присуди твої нехай поможуть мені! 176 Блукаю, мов вівця заблудивша; шукай слугу твого! Я бо не забув заповідей твоїх.