137
1 Над ріками Вавилона, там сиділи ми і плакали, як Сиона спогадали. 2 На вербах її повішали ми псалтирі наші. 3 Там бо захотіли від нас слова пісні і радості ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, заспівайте нам пісень Сионських!‟ 4 Як же нам пісень Господніх на чужій землі співати? 5 Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою відніме в мене! 6 Нехай язик мій прилипне до гортані моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усі радощі мої! 7 Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте! 8 О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподіяла нам. 9 Щасливий, хто, вхопивши діточок твоїх, розібє їх о камінь!