142
Научна пісня Давидова. Молитва, як був в печері. Голосом моїм взиваю до Господа, голосом моїм до Господа молюся. Виллю перед ним жаль мій, виявлю перед ним тісноту мою. Як дух мій знемігся в мене, то знав ти стежку мою. На дорозї, де ходив я, заставили тайно сіла на мене. Гляну правобіч мене, та й бачу: нема нікого, хто б пізнав мене; нема жадного притулку для мене, ніхто не дбає про душу мою. До тебе взивав я, Господи, кажучи: Ти моє прибіжище, моя доля в країні живих! Зглянься на поклик мій, бо я вельми знемігся; спаси мене від гонителів моїх, вони бо надто сильні для мене. Виведи з темниці душу мою, да прославлю імя твоє! Праведні обступлять мене, коли явиш мені милість твою.