1 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового. 2 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертається до Бога проти Ізраїля, глаголючи: 3 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівні Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. 4 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сім тисяч мужів, що не приклонили коліна перед Ваалом. 5 Оттак же і в теперішнім часі єсть останок по вибору благодаті. 6 Коли ж по благодаті, то не по ділам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато діло не було б уже більш ділом. 7 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж осліпли, 8 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня. 9 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сіть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм. 10 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсіди зігнутий. 11 Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсіди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти. 12 Коли ж упадок їх багацтво світу, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? 13 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, 14 чи не завдам як зависти тілу моєму, і не спасу которих із них. 15 Коли бо відкинуттє їх примиреннє світові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих? 16 Коли ж росчина свята, то й заміс; і коли корінь свят, то й віттє. 17 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, 18 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. 19 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. 20 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. 21 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. 22 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж ні, то й ти будеш відтятий. 23 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здоліє бо Бог знов прищепити їх. 24 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сі, що по природі прищеплять ся до своєї оливини. 25 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що осліпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. 26 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова; 27 і се їм від мене завіт, коли зниму гріхи їх. 28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отців. 29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не кається. 30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, 31 так і сі тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано. 32 Зачинив бо Бог усіх у непокору, щоб усіх помилувати. 33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його! 34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? 35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? 36 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.