1 Павел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю, 2 в надії вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами, 3 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре мені поручено по повелінню Спасителя нашого, Бога: 4 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого. 5 На те зоставив я тебе в Криті, щоб остальне довів до ладу і настановив по всіх городах пресвитерів, як я тобі повелів. 6 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дітей, недокорених за розврат, або непокірних. 7 Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнівливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання, 8 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий, 9 щоб державсь вірного слова по науці, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних. 10 Багато бо непокірних, марномовців і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання, 11 їм треба роти позатуляти; вони всі доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання. 12 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсіди брехуни, люті зьвіри, черева ліниві. 13 Вірне се свідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі, 14 не вважаючи на жидівські байки, ні на заповіді людей, що одвертають ся від правди. 15 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним ніщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість. 16 Визнають, що знають Бога, а ділами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого діла доброго неспосібними.